Божевільне кіно, мені сподобалось.
Синопсис
Після восьми з половиною місяців перебування у психіатричній лікарні, колишній вчитель Пет Солітано (Бредлі Купер) повертається додому, до своїх батьків. Він прибув сюди тільки з однією метою: Пет понад усе хоче повернути свою колишню дружину Ніккі (Бреа Бі). Однак, зараз з цим все складно.
Справа в тому, що декілька років тому Ніккі, викладачка англійської, переспала з вчителем історії. Пет застукав їх у душі. Коли Пет все це побачив, цей вчитель історії знаєте що йому заявив? Ти, друже, мовляв, краще іди звідси. Ну і Пет, зрозуміло, зірвався і побив його ледве не до смерті. Що — скажете неадекватна реакція? Хотів би я побачити вашу реакцію. Щоб Ви зробили на місці Пета? От чесно, хотів би!
Після цих подій Ніккі виїхала, а бідолаха Пет потрапив до психлікарні, де йому сказали, що в нього роздвоєння особистості: з перепадами настрою, та різними думками під час стресів, що, слава богу, буває рідко.
Але все це в минулому. Зараз Пет дуже старається взяти свою хворобу під контроль, бо впевнений, що Ніккі все ще любить його. І незважаючи на те, що згідно з рішенням суду йому заборонено наближатися до Ніккі на 500 футів, Пет вірить, що як тільки йому стане краще, він зможе повернути сімейне щастя. Як він навчився у лікарні: треба робити все, що можеш - важко працювати, бути позитивним, і тоді тобі явиться срібний промінь надії (звідси і назва фільму).
Якось сусід і друг Ронні разом зі своєю дружиною Веронікою запросив Пета на вихідні у гості, де він знайомиться з Тіффані (Дженніфер Лоуренс), у якої схожі проблеми із психікою. Тіффані вела відносно нормальне життя: працювала, була одружена з поліцейським Томмі. Але в результаті нещасного випадку вона втратила чоловіка, і у неї стався перший серйозний напад манії, який призвів до депресії, втрати роботи, а все закінчилося тим, що вона потрапила до психлікарні. Втім, Тіффані вже давно вийшла звідти і зараз намагається знайти своє місце в житті: бігає, займається танцями, а заодно стабілізовує свій душевний стан.
Пет дізнається, що сестра Тіффані дружить з Ніккі, тому через неї можна передавати Ніккі листи. Оскільки розмовляти зі своєю дружиною йому заборонено, то він намагається потоваришувати з Тіффані, сподіваючись в такий спосіб повернути свою сім'ю.
Рецензія
Фільм "Silver Linings Playbook" - екранізація однойменного трагікомічного роману Меттью Куіка. В українському прокаті фільм показували російською мовою з українськими субтитрами (ідіотизм який!), та ще й з абсолютно дурнуватою назвою «Мой парень — псих». На щастя, картина була правильно перекладена ("Збірка промінців надії") і чудово озвучена українською мовою студією «Омікрон» на замовлення сайту Гуртом.
Треба сказати, що перед режисером стрічки, Девідом Расселом ("Американська афера"), стояло дуже непросте завдання, адже зняти кіно про психічні розлади у будь-якому жанрі, окрім чистої трагедії, вкрай непросто. Чому? Тому що тут дуже тонка межа: з одного боку, фільм треба зняти правдоподібно, а з іншого - подати все це так, щоб картина не перетворилася в знущання і висміювання над хворими людьми.
Маніакальна депресія (біполярний афективний синдром) - це дуже серйозне і складне захворювання, яким хворіють не більше 1,5% населення. Його симптоми супроводжуються емоційними "гойдалками" (підвищений настрій, підвищення розумової і рухової активності), що змінюються нападами депресії, дратівливості, загальною нестабільністю настрою.
Треба сказати, що із поставленим завданням Рассел впорався на відмінно! Режисерові вдалося дуже правильно розставити акценти: він не став знімати сопливу драму про психологічні проблеми людей, а вирішив показати всю складність ситуації крізь призму комедії, і не прогадав! Гумор тут тонкий, м'який, вдумливий і дуже добре збалансований. Плюс, в картині багато класних сцен, які хочеться передивлятися не один раз:
- ранкові пробіжки Пета з нап'яленим мусорним кульком (це для того, щоб краще потіти);
- знайомство з Тіффані;
- пошук весільної відеокасети в третій годині ночі;
- чувак з відеокамерою, який хоче взяти інтерв'ю;
- розмови Пета з доктором Кліфом;
- заняття танцями;
- похід на футбольний матч "Орлів" і нью-йоркських "Гігантів";
- прихід Тіффані у дім Пета і вистава, яку вона там влаштувала;
- фінальний танець і т.д.
Ну і ключовий момент фільмі, на мій погляд, це персонажі і відносини між ними. Сюжет тут виконує просто допоміжну функцію - це стержень, на який режисер і сценарист картини Девід Рассел нанизує характери людей, їх взаємодію один з одним, а також їхні заморочки. Весь акцент робиться на грі акторів, а вони тут видали вищий клас!
Бредлі Купер дуже здорово зіграв Пета. Психічно нестабільний хлопець, якого у квазіадекватному стані тримає тільки свята віра в те, що його дружина Ніккі все ще любить його і чекає, коли ж він нарешті одужає. Купер вже неодноразово доводив, що він не просто красунчик, але й дуже хороший актор, якому під силу складні психологічні ролі. Роль Пета - зайве тому підтвердження.
Але найбільше мене вразила Дженніфер Лоуренс. Її Тіффані — це просто щось неймовірне! Агресивна, прямолінійна, але дуже тендітна і вразлива дівчина, напади манії в якої прявляються дещо по-іншому, ніж у Пета. У Тіффані дуже цікаво поєднуються цілеспрямованість, здоровий глузд й емоційна нестабільність. В усе це віриш без найменшого сумніву. Зіграно просто чудово! Спостерігати за грою Лоуренс - одне задоволення.
До речі, на роль Тіффані також розглядалися Рейчел МакАдамс, Олівія Уайлд, Елізабет Бенкс, Руні Мара, Кірстен Данст і багато інших актрис. Зараз я можу зі стовідсотковою впевненістю сказати, що ніхто з них не зіграв би краще від Лоуренс.
Нарешті блиснув Роберт Де Ніро. Давненько ми не бачили його в хороших ролях. Тут він просто прекрасний у ролі Пета-старшого. Схиблений на телебаченні і бейсболі, дуже забобонний чоловік, який втратив роботу і тепер хоче відкрити ресторан, а гроші на це заробляє ставками на футбольні матчі.
Резюмую. Відмінний фільм! Дуже складна, багатогранна і непроста тема, яку Девід Рассел розкрив дуже тонко, і навіть кумедно, хоча веселого в самому захворюванні мало. Цікава історія, глибокі й блискуче зіграні персонажі (особливо парочка Купер-Лоуренс), кожен зі своїми тарганами в голові, легка атмосфера шизи і божевілля, але дуже позитивно і на високій ноті. Мені однозначно сподобалося. Молодці! Так їм і передайте.
***
| Оцінки за п'ятибальною шкалою |
| Видовищність |
5 |
| Акторська гра |
5 |
| Режисерська робота |
5 |
| Сценарій |
5 |
| Резюме |
здорово! |
| Чи варто дивитися |
цілком можна |
Лінки по темі:
Цей фільм на сайті IMDB
Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes
Цей фільм на сайті Allmovie
Цей фільм на сайті "Гуртом"
