Синопсис
1973 рік. Холодна війна в самому розпалі. Глава британської розвідки МІ-6 (кодова назва «Цирк»), якого називають “Шефом” (Джон Херт), посилає свого агента Джима Прідо (Марк Стронг) з місією в Будапешт, щоб той зустрівся з угорським генералом, який бажає продати цінну інформацію. Він знає ім'я крота. Поширюється інформація, що росіяни проникли в британську розвідку, на вершечок самого “Цирку”.
Однак, зустріч зривають агенти радянської розвідки, Прідо намагається втекти, але йому стріляють у спину. Інцидент тягне за собою міжнародний конфлікт, в результаті якого «Шеф» і його права рука Джордж Смайлі (Гарі Олдмен) вимушені піти у відставку, а незабаром після цього важко хворий «Шеф» помирає.
Новим главою «Цирку» стає Персі Аллелайн (Тобі Джонс), Білл Хейдон (Колін Ферт) призначається заступником голови, а Рой Бленд (Кіран Хайндс) і Тобі Естерхейз (Девід Денсік) - його найближчими союзниками. Ще в період керівництва «Шефа» Аллелайн повідомляв про інформатора в верхівці радянської розвідки, який передає йому засекречені дані, умовно названі «Чорною магією». Однак, тоді «Шеф» і Смайлі визнали це підозрілим.
Згодом заступник міністра, куратор розвідки Олівер Лейкон (Саймон МакБерні) звертається до Смайлі, який пішов у відставку, з проханням вичислити «крота», який довгий час працює в МІ-6. Смайлі починає наводити справки: він зустрічається і розмовляє з людьми, які залишили «Цирк» в той час, що і він.
Рецензія
Ми маємо справу з екранізацією шпигунського роману англійського письменника Джона Ле Карре “Tinker, Tailor, Soldier, Spy“ (1974). Джон Ле Карре, сам колишній агент, один з найвідоміших авторів жанру, його персонаж Джордж Смайлі - один з найвідоміших вигаданих героїв, а “Tinker, Tailor, Soldier, Spy” - одна з його найвідоміших робіт. У 1979 році за мотивами книги компанією BBC був знятий серіал, в якому головну роль зіграв Алек Гіннесс.
“Шпигуне, вийди геть!” - це абсолютно неправильний переклад і фільму, і книги (першої з трилогії "Karla Trilogy", друга і третя книги називалися “The Honourable Schoolboy” і “Smiley’s People”). Тому що “Tinker Tailor Soldier Spy” - це дитяча лічилка, яка дослівно перекладається як «Лудильник, кравець, солдат, шпигун», що відповідає кодовим іменам головних героїв (і, відповідно, головним підозрюваним) картини.
Tinker (Лудильник) — це Персі Аллелайн (Тобі Джонс), Tailor (кравець) — Білл Хейдон (Колін Ферт), Soldier (Солдат) — Рой Бленд (Кіран Хайндс), ну і хто з них Spy (шпигун) — той хай вийде геть! У фільмі це дуже влучно показано, де їхні мініатюрні портрети приклеєні до шахматних фігур. Але давайте повернемося вже безпосередньо до нашого фільму.
Для постановки англійського шпигунського трилера запросили Томаса Альфредсона - шведського режисера, який за три роки до цієї картини випустив стрічку про вампірів «Впусти мене» (швед. Låt den rätte komma in). Вона стала популярною не лише на батьківщині режисера, в Скандинавії, але й в усьому світі. В 2010-му році в Голлівуді зняли рімейк, який так і називався - “Let Me In”. Я бачив обидва фільми, і можу сказати, що рімейк вийшов доволі непоганий, хоча й не дотягував до оригіналу.
А от книги Джона Ле Карре і однойменного серіалу я не бачив. Тому буду говорити тільки про самий фільм. Що ж в результаті вийшло в Альфредсона? В фільмі є як плюси, так і помітні мінуси. Давайте спочатку про мінуси, а хороші моменти залишимо на десерт.
В стрічці “Tinker Tailor Soldier Spy” розповідається історія про те, як у верхівці британської розвідки завівся «кріт», і почав працювати на радянську владу. А колишній високий чин цієї розвідки Джордж Смайлі отримує від уряду завдання - цього «крота» вичислити. Ну і тут починається дуель мізків. На перший погляд, зав'язка дуже хороша. Але насправді вона не пропонує абсолютно ніякого спай-екшену. Постріли лунають дуже рідко і мляво, в гонитві відсутня пластика і енергетика. Все, що стосується жанрової складової — вкрай ліниво і монотонно. Альфредсон залишився вірним собі, і зняв все в тягучій, повільній і неквапливій манері.
Сюжет — непростий. Це історія про шпигуна, який примудрився заплутати всіх і вся. Взагалі, фільм нелегкий для сприйняття, він часом здається дуже нудним, і це, мабуть, його найбільша проблема. Також відчувалася певна нестача даних і стислість сюжету.
Ну воно й не дивно, бо якщо серіал, скажімо, складався із семи серій, по 45 хвилин кожна, то Альфредсону треба було помістити все в дві години екранного часу. Можливо для тих, хто знайомий з історією, цього не було так помітно, але особисто мені видалося, що режисер, (свідомо, чи ні,) багато деталей опустив, і це відчувалося протягом перегляду.
Тим не менше, фільм все-одно вийшов дуже затягнутим. Багато сцен виглядали просто нудними, а деякі взагалі, тільки розпочавшись, відразу ж закінчувалися, і важко було зрозуміти, що ж відбувається.
Також в фільмі, на мій погляд, досить неорганічно прописані діалоги. Картина багато в чому будується на міркуваннях, розмовах, інколи навіть на одних поглядах, але дуже часто їхній зміст відлітає кудись в невідомість, і як ти не намагаєшся їх зв'язати між собою - мало що виходить.
Тепер поговоримо про плюси. Один з головних плюсів фільму (але не найбільший) - це напружена атмосфера, яка тримається від початку до самого кінця фільму. В цьому, звичайно, є і заслуга самого режисера, який відповідально підійшов до зйомок.
Стрічка ілюструє нам часи Холодної війни. Напругу, яка панувала тоді в світі, видно неозброєним оком. Всі чогось побоюються: бояться необдуманих дій і вчинків, бояться зробити один-єдиний неправильний крок. Атмосфера гнітюча, напружена і нервова. І це все, так чи інакше, передається глядачеві.
Фільм знятий без будь-якого пафосу, глянцу і патріотичного розмахування прапором. Тут доволі просто, лаконічно і аскетично показані реальні історичні факти. Починаючи з дизайну інтер'єрів приміщень, і закінчуючи гострою політичною ситуацією, коли всі один в одному бачили ворога. Це був час зради, брехні і лицемірства. Що цікаво, тут йде не відкрита конфронтація, а прихована. І це, мабуть, страшніше від самої війни. Адже неможливо припустити, звідки чекати удару. І люди в цій Холодній війні - прості пішаки. Нікчемні, жалюгідні, нікому непотрібні дядечки в окулярах, що відслужили свій термін і викинуті на смітник. Як непотріб.
Епоха 70-х в картині відтворена дуже грамотно — починаючи від одягу, костюмів, закінчуючи загальним антуражем - будинками, вулицями, автомобілями, таксофонами і т.д.
Ще одна заслуга режисера полягає в тому, що росіяни, нарешті, вийшли не карикатурними персонажами, а навпаки - дуже аутентичними і достовірними. Запросити російських акторів - Хабенського на роль Полякова і Світлану Ходченкову на роль Ірини, - було більш ніж правильним рішенням.
Але найбільший плюс фільму “Tinker Tailor Soldier Spy” - це, звичайно, нереальний акторський склад. Такої кількості талановитих англійських акторів я не пригадаю більше в жодному фільмі. Судіть самі. Гарі Олдмен (“Леон-кілер”, “Дракула”, трилогія “Бетмена”), Колін Ферт (“Реальне кохання”, “Промова короля”, "Kingsman: Таємна служба"), Марк Стронг (“Kick-ass”, “Гра в імітацію”, “Kingsman: Таємна служба”), Том Харді ("Шалений Макс: Дорога гніву", "Лок"), Бенедикт Камбербетч (“Гра в імітацію”, “Sherlock” ), Джон Херт (“1984”, “You're Dead...”, “V for Vendetta”, “Hellboy”), Кіран Хайндс (серіал “Рим”) — всі висококласні актори. Екранний час між ними Альфредсон намагався розподілити приблизно порівну, віддавши ласий шмат пирога Гарі Олдмену, який зіграв тут головну роль.
Гарі Олдмен зіграв достойно, але чогось особливого я тут не побачив. Явно не найкраща його роль в кіно. Так, зіграно добре, але особисто я відношусь до гри Олдмена без фанатизму. Хоча й номінували його на “Оскар” (якого він не отримав), роль Смайлі не запам'ятовується настільки і не викликає такого захоплення, як, скажімо, роль психопата Стенсфілда з прекрасного «Леона-кілера», або детектива Джима Гордона з шикарних фільмів про Бетмена Крістофера Нолана.
Колін Ферт чудово впорався з роллю другого плану. Такий собі «сірий кардинал» - невідомо чого від нього очікувати. Не скажу, що побачив якісь нові грані акторського талану у Ферта, але зіграно було як по нотах.
Бенедикт Камбербетч, який все більше і більше набирає популярності, зіграв найближчого помічника Смайлі. Зіграв дуже добре. Сцен за його участі не так вже й багато, але показав себе Камбербетч здорово. Ніяк в мене не можуть дійти руки до серіалу “Шерлок”, який всі так хвалять. Думаю, що зовсім скоро його подивлюся.
Дуже сподобався Марк Стронг в хорошій драматичній ролі Джима Прідо, якого використали і “списали” з рахунків. Стронг вкотре продемонстрував, що він - відмінний актор.
Том Харді дістав роль в цьому фільмі зовсім випадково. На мою думку, типаж Харді зовсім не підходить до фільмів подібного роду — він помітно випадав із команди. Особисто я ніяк не міг асоціювати його з роллю шпигуна. Словом, шпигунське кіно - це не його стежка. Харді ми любимо не за такі ролі.
В Джона Херта хоч роль була й епізодичною, але йому вдалося її виконати на відмінно. Херт чудово зіграв главу британської розвідки - був дуже строгий, обачний і розсудливий.
Коротенько підведемо підсумки.
Плюси. Перший і найбільший — це, звичайно, акторські роботи. Таку чоловічу компанію ви наврядчи ще десь побачите. Тільки за це Альфредсону треба пожати руку. Ще до плюсів відносимо непогану постановку (хоча й з певними огріхами), психологію, деталізацію, відсутність пафосу й ілюзій на шпигунську тематику, вдало відтворену епоху, гарний музичний супровід і відмінну операторську роботу Хойте Ван Хойтема.
Мінуси. Явно затягнутий хронометраж. Пристойна кількість «випадаючих» сцен. Деяка невиразність діалогів. Ну і найбільший мінус полягає в тому, що картина доволі нудновата. Можливо британці, з притаманною їм витонченістю і нотками снобізму, можуть більш-менш адекватно сприймати цей фільм, але мені він видався відверто нудноватим.
Загалом, “Tinker Tailor Soldier Spy” нагадує мені шахову партію - видовищності як такої немає, виглядає нудновато, але дивитися все-таки цікаво. Плюс, наявність таких гросмейстерів як Херт, Олдмен, Стронг, Ферт, Камбербетч помітно витягує фільм на рівень хорошої психологічної драми. Гра поглядів, витримка, прорахунок ходів — все це було зіграно напівтонами і виглядало справді здорово. Інша справа, що більшість глядачів дана картина просто зажене в сон. Тому всім любителям екшену, бондіани, всіляких місій з Томом Крузом, чи фільмів про Борна - категорично не рекомендується. А от тим, хто цінить в фільмах постановку і особливо тонку акторську гру — є на що звернути увагу.
Мені ж, в цілому, більше сподобалося, аніж не сподобалося. Якби ще сюжет трохи поправити, додати чуть більше динаміки, краще прописати діалоги, то фільм би від цього тільки виграв. До нещодавньої “Гри в імітацію” наш “Шпигун..” не дотягує, але загалом вийшло непогано. В основному через акторські роботи. За моєю системою оцінювання - четвірка з великим мінусом.
***
Оцінки за п'ятибальною шкалою |
Видовищність |
4 |
Акторська гра |
4+ |
Режисерська робота |
4 |
Сценарій |
4 |
Резюме |
хороше нудне кіно |
Чи варто дивитися |
вирішуйте самі |
Лінки по темі:
Цей фільм на сайті IMDB
Цей фільм на сайті "Rotten Tomatoes"
Цей фільм на сайті "Гуртом"