Які велетенські очиська!
Синопсис
Америка, 50-ті роки. Невідома художниця Маргарет (Емі Адамс) залишає свого чоловіка Френка і разом зі своєю дочкою Джейн (Делані Рей) переїжджає в Сан-Франциско. Маргарет малює портрети. Доволі незвичні, треба сказати. На всіх її картинах зображені діти з величезними очима.
Якось під час створення своїх портретів на відкритому повітрі, наївна блондинка Маргарет зустрічає Уолтера Кіна (Крістоф Вальц), який продає свої паризькі картини. Уолтер — дуже милий, симпатичний, вміє знайти підхід до людей, які з радістю купують його картини за непогані гроші. Уолтер гарно поводиться з Маргарет і дуже швидко пропонує їй одружитися. Маргарет, якій самотужки важко утримувати себе і дочку, приймає пропозицію.
Після медового місяця Уолтер пробує продати картини Маргарет в одному популярному джаз-клубі, який належить Енріко Бандуччі (Джон Політо). Справи починають йти непогано — з'являються перші покупці, а, відповідно, і гроші. Однак, в інтересах бізнесу Уолтер вирішує продавати картини під своїм ім'ям.
Рецензія
Фільм «Великі очі» - це байопік, який розповідає про знамениту американську художницю Маргарет Кін, що здобула популярність завдяки портретам жінок і дітей, характерною рисою яких були дуже великі очі. Власне, сам фільм знятий за мотивами книги Маргарет Кін «Великі очі. Загадкова історія Маргарет Кін».
«Великі очі» поставив один з найоригінальніших і найцікавіших режисерів Голлівуду — Тім Бертон. Треба сказати, що ми звикли отримувати від Бертона темні і похмурі казки на зразок «Аліси в країні чудес», «Едварда руки-ножиці», «Франкенвіні» і т.д. В знаменитого режисера завжди проглядається свій строгий стиль оповіді, який він не порушував роками. Складно було повірити, що Тім Бертон взявся за байопік, хоча в його фільмографії і можна знайти стрічку про одного з найгірших режисерів в історії кіно «Ед Вуд», але й цей фільм теж був витриманий в темних тонах, що цілком відповідало стилю режисера.
«Великі очі» - фільм абсолютно іншого формату. Це, в першу чергу, кіно про одержимість двох людей, які, по суті, не змогли б один без одного співіснувати. Вона - талановита художниця, яка малює дітей з великими очима, тим самим передаючи свій внутрішній світ. Він - талановитий продавець, який зміг продати її картини і добитися небувалого успіху, присвоївши собі її роботи. Успіх, славу, гроші і визнання. Вона пише в забутті, він купається в променях слави. Вона не може потонути в забутті, йому мало простого успіху, він жадає вписати своє ім'я в скрижалі історії. Природно, що всьому хорошому приходить кінець.
За змістом кіно дуже просте і не містить будь-яких хитросплетінь сюжету. Спокійний, витриманий стиль, без особливих надмірностей, з передбачуваним фіналом. Але Бертон розповідає свою історію дуже легко, цікаво і правильно - спокійно, не монотонно і позитивно, незважаючи на певні драматичні моменти.
Плюс, все це доповнює чудова акторська гра Емі Адамс (мені дуже подобається ця актриса), яка відкрила нову гілку свого акторського таланту. Легкий, приємний, чуттєвий і дуже жіночний персонаж вийшов. Своїм шармом і чарівністю Емі Адамс додавала картині потрібного настрою.
А от Крістоф Вальц не дуже сподобався. Це при тому, що актор він, безумовно, дуже хороший. Варто лише згадати шикарну роль Ганса Ланди в “Безславних виродках” Квентіна Тарантіно, або роль дантиста Кінга Шульца в “Джанго вільний” - того ж таки Тарантіно. Але тут Вальц, на мій погляд, дещо перегравав — ну такий вже всюдисущий, ну такий вже усміхнений, так вже лукаво посміхається.. Наче клоун на виході.
Емі Адамс зіграла значно м'якше, чуттєвіше і проникливіше. Хоча можливо, що так і було задумано. Але загалом Вальц справляв саме таке враження, чим особисто мені встиг добряче набриднути протягом всього фільму.
Ну і дуже шкода, що для такого шикарного актора як Джон Політо (він зіграв власника джаз-клубу), дісталося дуже мало екранного часу.
Резюмую. «Великі очі» - добре і приємне кіно. Воно помітно відрізняється від попередніх робіт Бертона (як “Big Fish”, приміром), але кіно непогане — воно просто інше. І по-своєму симпатичне. Але якби мене запитали, хто зняв дану картину, я б не сподобився відповісти, що це був Тім Бертон. Тим не менше, дуже приємно, що режисер може знімати і таке кіно. Так що загалом сподобалося — практично на четвірку.
P.S. На десерт фото реальної Маргарет Кін.
А це Маргарет Кін з Емі Адамс.
Фотогалерея
***
Оцінки за п'ятибальною шкалою |
Видовищність |
4 |
Акторська гра |
4- |
Режисерська робота |
4 |
Сценарій |
4 |
Резюме |
мило |
Чи варто дивитися |
вирішуйте самі |
Лінки по темі:
Цей фільм на сайті IMDB
Цей фільм на сайті "Rotten Tomatoes"
Цей фільм на сайті "Гуртом"