Пригодницька фантастика “Піднесення Юпітер” (Jupiter Ascending)

Про фільм
Рік: 2015.
Країна: США, Великобританія.
Час: 127 хв.

Режисер: Енді Вачовскі, Лана Вачовскі.
В головних ролях: Ченнінг Татум, Міла Куніс, Едді Редмейн, Шон Бін, Дуглас Бут, Таппенс Мідлтон та інші.

Бюджет: $176 000 000.
Світові збори: $181 887 723.

Рейтинг на IMDB: 5,5.
Мій рейтинг: 5,5.

Синопсис

Юпітер Джонс (Міла Куніс) народилася в морі після того, як її батько, астроном і фізик, був вбитий під час пограбування, а її мати, щоб зберегти життя собі і дитині, емігрувала з Росії в США. Юпітер народилася десь посеред Атлантики, під сузір'ям Лева.

Зараз вона живе в Чикаго і працює прибиральницею туалетів. Юпітер ненавидить своє життя, яке здається їй незначущим і нудним. Якось у своєї подружки Юпітер побачила справжніх інопланетян і зробила декілька їхніх фото на телефон.

Одного разу, коли вона зустрічається з неземним мисливцем за головами Кейном (Ченнінг Татум), який захищає її від орди інопланетян, що намагаються вбити Юпітер в лікарні, вона раптово і зовсім несподівано для себе опиняється в зовсім новому світі, Світі, в якому вона, здається, відіграє важливу роль.

Кейн - генетичний гібрид - лікантроп: наполовину вовк, наполовину людина, онащений “летючими” черевиками. Кейн пояснює Юпітер, що її намагалися вбити воїни клану Абрасаксів — однієї з наймогутніших династій у Всесвіті. Юпітер вважає це якоюсь смішинкою, враховуючи свій низький соціальний статус.

Рецензія

Космічна опера Енді і Лани Вачовскі «Піднесення Юпітер», прем'єра якої у всьому світі відбулася ще в лютому 2015 року, стала першою жертвою конфлікту між Warner Bros. і «Кіноманією», офіційним дистриб'ютором знаменитої кіностудії в Україні. На щастя, конфлікт вже вичерпаний і фільм нещодавно з'явився в українському прокаті (4 червня 2015 року).

Що цікаво, «Піднесення Юпітер» не щастило ще із самого початку. Перша вибрана для прем'єри дата, 25 липня 2014, опинилася в небезпечній близькості до релізу іншої космічної опери - “Вартові галактики”. За півтора місяці до прем'єри, щоб уникнути непотрібної конкуренції, Вачовскі оголосили, що фільм ще не готовий і перенесли прем'єру на 6 лютого 2015-го. Судячи з того, наскільки класними виявилися “Guardians of the Galaxy“ - це було єдино правильне рішення. Тому що конкурувати з “Вартовими” у Вачовскі не було ніяких шансів, судячи з їхнього нового фільму.

Жанр космічної опери знову повертається. І це не може не тішити. От тільки всі три нові космічні опери відносяться до різних часових періодів і до різних, скажемо так, піджанрів. Якщо “Вартові галактики” - це свого роду данина божевільним 70-му і космічна рок-опера, нові «Зоряні війни» - данина 80-м, і це, швидше за все, просто космічна казка, то «Піднесення Юпітер» - це класика 60-х і Гаррі Гаррісона. Мається на увазі справжня космічна опера - із зірковими імперіями, блискучими космічними галеонами, схожими на готичні храми орбітальними станціями, і жінками в пишних вбраннях з чудернацькими зачісками.

За змістом (не за формою) Енді і Лана Вачовскі зняли не космічну оперу, а космічний балет. Герої фільму «бігають» на антигравітаційних ковзанах, здійснюють божевільні піруети під музику, танцюють з противниками граціозний танець - ну чистий балет.

Сценарій в «Піднесення Юпітер» - третій клас середньої школи: абсолютно безпомічний і банальний до неможливості, з відсутністю хороших діалогів, гумору і розвитку персонажів. Всіляких дурниць і безумства, звичайно, вистачало і в “Guardians of the Galaxy”, але там головні герої не бояться виглядати смішними і постійно підколюють один одного, сміються над ситуаціями, в які потрапляють, і схоже, навіть над самими сценаристами.

На жаль, в «Піднесення Юпітер» все вбивчо серйозно. Причому настільки, що часто навіть стає смішно. Такий от парадокс. Там, де один легкий жарт врятував би весь діалог, актори «Піднесення Юпітер» з кам'яними обличчями читають абсолютно нудні, дурні і шаблонні тексти. Не усміхаючись. Репліки, які виголошують головні герої, настільки пафосні, що від них часто зводить щелепу. Ну а за саму кінцівку Вачовскі треба вбивати просто на рівному місці.

Драми як такої тут теж не вийшло. Практично всі персонажі, від самої космічної Попелюшки на ім'я Юпітер, до її раптових інопланетних родичів, виглядають непереконливо. Хоча сімейці Абрасакс ще пощастило. Головні лиходії картини хоч злегка схожі на живих людей, на відміну від інших манекенів.

В першу чергу, звичайно, Едді Редмейн в ролі Балема Абрасакса, який в черговий раз доводить, що його «Оскар» за роль Стівена Хокінга в “Теорії всього” зовсім не випадковий. Попри ідіотський сюжетний персонаж, дурний хриплий голос і пафосний набір фраз, він зміг видати хорошу гру. Втім, Таппенс Мідлтон (Калік Абрасакс), Дуглас Бут (Тіт Абрасакс) теж більш-менш впоралися зі своїми ролями.

А от Міла Куніс смертельно розчарувала. Єдиний плюс хіба в її українському корінні, все інше - дуже погано. Куніс зовсім не вражає ані в ролі Попелюшки, ані в ролі обраної імператриці. Дуже кволо, блідо і непереконливо. Лише очі в неї гарні, більше нічого хорошого не можу сказати про її акторську гру.

Її партнер Ченнінг Татум — суцільна біда. Тупий вираз обличчя протягом всього фільму. Просто тупа фізіономія, яка вдає інтелектуально-мислячі процеси, що відбуваються в його голівоньці, приховані за тупою посмішкою. Я взагалі не розумію, як він досяг якихось успіхів в Голлівуді, і чому його запрошують на провідні ролі в кіно.

Про Шона Біна можна сказати тільки те, що його героя цього разу не вбивають, принаймні, у першій серії, а в цілому його в фільмі дуже мало і він не встиг скласти належного враження. Тому судити про акторську гру Шона Біна можна лише умовно.

Єдине, що мені сподобалося - це дизайн космічних кораблів, які дійсно вражають. Варто також похвалити творців костюмів і дизайнерів інтер'єрів - весільна сукня Юпітер виглядає дуже красиво, як і місце проведення церемонії. Ще один плюс картини - непоганий дизайн інопланетян, особливо рептилій з великими крилами і хвостом. Можливо не дуже оригінальний, але винахідливий.

Якщо й вже дивитися «Піднесення Юпітер», то тільки на великому екрані. Бойові сцени хоч і виглядають смішними, але поставлені здорово, майстри зі спецефектів явно постаралися. Але тут і бюджет дозволяв — на $176 млн. можна непогано розгулятися. Бій над Чикаго знятий приблизно на рівні битви над Нью-Йорком у перших «Месниках», от тільки його учасникам катастрофічно не вистачає самоіронії і харизми.

В результаті, особисто мене, Вачовскі розчарували безмежно. Хоча після прекрасного “Хмарного атласу” я плекав надії на те, що їхнє повернення у велике кіно з часів геніальної “Матриці” (першої, звичайно) означатиме щось більше. Але тут — повний провал. Не космічна опера, а балетна постановка. Та ще й з блідою Куніс і тупою фізіономією Татума. Як можна Татума запрошувати на головну роль? Це ж діагноз!

P.S. Прем'єра наступної космічної опери, Star Wars: The Force Awakens, відбудеться 18 грудня 2015. Може там буде щось цікавіше.

P.P.S. Напишу краще рецензію на “Хмарний атлас”. Там фільм був справді чудовий.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 5
Акторська гра 3-
Режисерська робота 3-
Сценарій -18,5
Резюме фігня зі спецефектами
Чи варто дивитися ні

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті "Гуртом"

12.06.2015 | 1186 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019