Серіал “Ганнібал” (Hannibal)

Про фільм
Рік: 2013 - ...
Країна: США.
Сезони: 1-2.
Кількість серій: 26.
Тривалість серії: 43 хв.

Режисер: Майкл Раймер, Вінченцо Наталі та ін.
Автор ідеї: Брайан Фуллер.
В головних ролях: Х'ю Денсі, Мадс Міккельсен, Лоуренс Фішберн, Каролін Давернас, Кейсі Рол та інші.

Рейтинг на IMDB: 8,6.

Мій рейтинг: 7,0.

Синопсис

Події серіалу починаються з того, що ФБР розслідує серію вбивств і залучає до своїх лав консультанта, і за сумісництвом психіатра-викладача, Уілла Гремма (Х'ю Денсі). Уілл володіє рідкісною здатністю до емпатії: в своїй уяві він може сконструювати і відтворити епізод вбивства, а також події, які там відбувалися. Іншими словами, Уілл ніби представляє себе на місці злочинця, але відтворення таких картинок в пам'яті конкретно розхитує його власну психіку.

Уілла Гремма вже раніше залучали до оперативної роботи, і нічим хорошим це не закінчилося, але тепер ФБР застрягло при спробі знайти чергового серійного вбивцю, і інспектору Джеку Кроуфорд (Лоуренс Фішберн) не обійтися без допомоги Гремма.

Стара подруга Уілла рекомендує Джеку скористатися послугами психіатра, щоб краще контролювати його стан. Цим психіатром виявляється її вчитель і добрий знайомий - Ганнібал Лектор (Мадс Міккельсен).

Рецензія

Безпрецедентний успіх “Мовчання ягнят” був обумовлений не лише майстерною режисурою і геніальною грою Ентоні Хопкінса - він, безумовно, народився із самого образу Ганнібала Лектора — фігури цікавої, всесильної, жорстокої і загадкової. Глядацька причетність до цієї містерії не перестає збуджувати цікавість.

Я книжки Томаса Харріса свого часу читав, та й всі чотири фільми про Ганнібала бачив, тому мені було цікаво подивитися серіал, тим паче з Міккельсеном і Фішберном, якого після "Матриці" вже й не пригадаю, коли бачив в кіно. Скажу, що творіння Брайана Фуллера і Девіда Слейда нагадує дуже гостру страву, яка конкретно не для всіх: небачена жорстокість, психоделіка, психотерапія, в поєднанні з понівеченими трупами, морями крові, людськими нутрощами і відірваними кінцівками.

Не дивлячись на те, що Ганнібал, нібито, є центральним персонажем серіалу, він постійно тримається десь у тіні. Тоді як на перший плані в кожному епізоді виходить якийсь новий жорстокий злочин, який і розслідують головні герої. Кожного разу нам показують те, як Ганнібал примудряється смикати за ниточки, постійно перебуваючи на задньому плані і роблячи так, що самі персонажі про це навіть не здогадуються.

Доктор Ганнібал Лектор у виконанні Маддса Міккельсона — це практично шедевр. Після геніальної ролі Ентоні Хопкінса важко було собі уявити когось іншого в ролі Ганнібала-канібала, але в Міккельсона, на мій погляд, вийшло дуже здорово. Манери, поведінка, холоднокровність, витонченість, елегантність — все це зіграно на півтонах і виглядало просто чудово.

Кожна його дія - наче майстерна гра в шахи, де всі інші головні герої - просто пішаки, і Ганнібал дуже ефектно грає долями цих людей, наперед передбачаючи всі можливі варіанти розвитку подій. Такий собі хитрий, розумний і злий геній, який, маніпулюючи свідомістю інших, просто насолоджується тим, що відбувається, причому з абсолютно незворушним виразом обличчя.

Персонаж Міккельсона викликає відчуття страху і захоплення водночас. Його Ганнібал, безумовно, психопат, але фішка в тому, що він ще й висококласний маніпулятор, який затягує в свою збочену уяву павутину всіх оточуючих. За великим рахунком, Ганнібал - це аномалія, яка живе за принципами первісного ладу, що намагається через глибини звіриної сутності людини відповісти на ключові питання про те, що таке Людина, і що таке Бог.

Уілл Гремм — персонаж дуже непростий і неоднозначний. Будучи психічно нестабільним, Уілл постійно піддається впливу доктора Лектора. Крім того, всі ці вбивства відповідним чином позначаються на його і так вразливій психіці. Він може співпереживати найжорстокішим серійним вбивцям — розуміти їх, думати як вони, відчувати те, що вони відчувають. Дуже добре видно, наскільки Уіллу важко себе стримувати і контролювати. Навіть спілкування дається йому нелегко. А тут ще й легкий аутизм (синдром Асбергера), невроз і дуже розвинута уява - правдоподібно зіграти такого персонажа вкрай непросто.

Але Х'ю Денсі настільки вжився в роль, що йому дійсно віриш без найменшого сумніву. Буквально на очах він з трохи божевільного персонажа перетворився на психічно хворого, який із серії в серію прокидався в поту і нервово знімав окуляри, боячись прийняти те, що він побачив у своїх візіях, себто видіннях — снах. Крім того, Уілл Гремм дуже сильно еволюціонує і змінюється в процесі спілкування з доктором Лектором. Х'ю Денсі дуже високо тримав планку і подобався мені до тих пір, допоки грав Уілла Гремма.

Також сподобався інспектор Джек Кроуфорд у виконанні Лоуренса Фішберна. Його Джек, на перший погляд, найадекватніший серед головних героїв. Проблема тільки в тому, що його рід занять по затриманню психопатів, апріорі не може залишити людину "адекватною".

Робота зробила Джека практично бездушним: кам'яним, виваженим і егоїстичним. Воно й не дивно, адже практично щодня він бачить прояви людської жорстокості, присутній на розтинах, допитує психопатів. Від цього дах може дуже легко поїхати. Джек емоційно закрита людина, але він теж веде свого роду хитру гру, використовуючи Уілла Грема, і добре все прораховує наперед.

Другорядних персонажів тут багато. Найяскравіші з них, безумовно, маніяки, яких Джек, Уілл і Ганнібал періодично ловлять. Кожен з них - втілення якогось аспекту первісної хижої натури людини, або якоїсь збоченої псевдофілософської, чи псевдорелігійної уяви.

Треба сказати, що в серіалі, в першу чергу, піднімається питання про сутність людини. Творці серіалу, показуючи нам найгірші прояви людської натури, змушують задуматися про те, що саме робить нас людьми, і про те, наскільки ми сформовані архітипами суспільства, а наскільки — власною, або, якщо хочете, тваринною природою, або інстинктами.

З візуальної сторони серіал, звичайно, поставлений дуже красиво. Декорації, костюми, інтер'єри, освітлення, кулінарні шедеври доктора Лектора — але це з однієї сторони. А з іншої — тут дуже багато крові, вбивств, розчленувань і психоделіки, яка, в основному, проявляється крізь призму уяви Уілла Грема.

Якісь обвуглені створіння з рогами, олень посеред лісу, який з'являється тут час від часу — до чого це все? Напевно, воно мало створювати такий собі психоделічний ефект, але в мене це викликало лише недорозуміння. Якесь мовчання оленів — чесне слово. Дивитися цей серіал навіть людині зі стабільною психікою доволі непросто, і десь на третій-четвертій серії я все це діло закинув, але потім, все-таки, додивився.

Сюжет першого сезону розгортається на тлі психологічної драми Уілла Гремма. Другий сезон — це, фактично, гра нервів і психологічний поєдинок Уілла і доктора Лектора. Звичайно, не без участі Джека, який тут теж відіграє вагому роль.

Варто зауважити, що творець серіалу Брайян Фуллер, настільки сильно захопився Ганнібалом Лектором, що зовсім забув про логіку сюжету. Чому Ебігейл Хоббс не розповіла про свої підозри з приводу людини, яка дзвонила? Звідки вона знала, де живе Ганнібал, що прийшла до нього додому? З нею взагалі чимало дивного: то вона з'являється, то пропадає десь з третьої серії, і ми зустрічаємо її вже в дев'ятій. Те саме стосується дружини детектива Кроуфорда, яка взагалі з'явиться аж в другому сезоні.

Я вже мовчу про те, що Ганнібал завжди буде на крок попереду, що він завжди буде виходити сухим із води. Чому було за ним не влаштувати елементарну сліжку, чи жучки в домі не встановити? Звідки один за одним беруться ці унікальні серійні вбивці зі своєю хворою фантазією і т.д. Фуллер, напевно, поставив собі за мету лише одне — нагнати якомога більше жуті і зробити з Ганнібала напівбога.

Перший сезон мені сподобався значно більше, аніж другий. Ну а кінцівка — взагалі суцільне розчарування. Розповідати не буду, щоб уникнути спойлерів, самі все побачите і зрозумієте.

Резюмую. Серіал «Ганнібал» конкретно на любителя. Численні сцени насильства, розчленування, канібалізм, кров, гнітюча атмосфера і постійна психоделіка. Спостерігати за таким видовищем нелегко, тому не скажу, що серіал мені сподобався. Якби не фігура Маддса Міккельсона, то, цілком можливо, що я його дивитися і не став би.

P.S. Приємно, що в 12 серії другого сезону Ганнібал Лектор подав істинно українську страву - "хулуд'єц". Маддс Міккельсон саме так це слово і вимовив - нічого не вигадую.

P.P.S. Цього року має вийти третій сезон, в якому буде також 13 серій. Чи буду я його дивитися - ще не вирішив.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 4
Акторська гра 5
Режисерська робота 4
Сценарій 4
Резюме психоделічно і криваво
Чи варто дивитися на любителя

Лінки по темі:

Цей серіал на сайті IMDB Цей серіал на сайті Rotten Tomatoes

11.05.2015 | 969 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019