Фантастичний бойовик “На межі майбутнього” (Edge of Tomorrow)

Про фільм
Рік: 2014.

Країна: США, Канада.
Час: 113 хв.

Режисер: Даг Лайман.
В головних ролях: Том Круз, Емілі Блант, Білл Пекстон, Брендан Глісон, Джонас Армстронг, Тоні Вей, Кік Гаррі, Франц Драмех, Шарлотта Райлі та інші.

Бюджет: $178 000 000.
Збори в США: $369 206 256.

Рейтинг на IMDB: 8,0.
Мій рейтинг: 7,5.

Синопсис

Недалеке майбутнє. Земля у небезпеці. Декілька років тому на Європу впав здоровезний метеорит, з якого полчищами повилазили інопланетні форми життя - міміки. Але замість взаємного обміну знаннями, на зразок шкоди тютюнокуріння, або використання палки для селфі, вони стали планомірно знищувати людство і захоплювати його територію, навіть не задіявши близьких контактів третього ступеня, тобто не пішли на зближення.

Треба сказати, що на вигляд ці істоти виявились доволі страхітливими. Вони схожі на залізних спрутів, мають здатність миттєво змінювати конфігурацію свого тіла і навіть зариватися в пісок. Крім цього, їм властива велика швидкість пересування, живучість і якась незрозуміла зброя, яка судячи з усього, є частиною них самих.

Прибульці встигли захопити Німеччину, Францію, Італію і частину Центральної Європи. Всі армії Землі об'єднуються, розуміючи, що другого шансу перемогти ворога немає. Значна перемога у війні була здобута в битві при Вердені завдяки використанню екзоскелетів (спеціальних пристроїв, призначених для збільшення сили людини за рахунок зовнішнього металевого каркаса), причому сержант Ріта Вратаскі (Емілі Блант) поодинці знищила більше сотні міміків, за що отримала прізвисько «Ангел Вердена», а прості солдати називають її Full Metal Bitch, що Вратаскі не до душі.

Майор Білл Кейдж - прес-секретар збройних сил США прибуває до Лондона, де знаходиться штаб об'єднаної армії, і зустрічається з генералом Брігхемом (Брендан Глісон). Той розповідає про підготовчу висадку військ в Нормандії і відправляє Кейджа примкнути до лав армії в ім'я спасіння всього людства.

Кейдж, при всій своїй глибокій повазі, відмовляється, кажучи, що за фахом він піарщик, а ніякий не військовий, а також починає шантажувати генерала. Брайхам звинувачує Кейджа у дезертирстві. Кейдж намагається втекти, але його одразу “заспокоюють” електрошокером.

Білл Кейдж приходить до тями на військовій базі в Хітроу, де розуміє, що його розжалували в рядові, а завтра його група висаджується в Нормандії. Тепер гряде найбільша операція за всю війну: західний десант збирається висадитися на пляж у Франції і відвернути на себе увагу, щоб російські і китайські війська могли вільно увійти в Європу зі сходу.

В результаті Кейдж одягає екзоскелет, і разом зі своєю групою висаджується в Нормандії і опиняється в гущі битви. Але міміки, як виявилось, були готові до нападу і бій з ними перетворюється на криваву м'ясорубку. На полі бою Кейдж зустрічає Ріту Вратаскі, але вона гине у нього на очах, як і всі члени комнади. На Кейджа нападає незвичайний Мімік блакитного кольору, якого він підриває на міні і теж вмирає. Тут би й казочці кінець, але насправді все тільки починається.

Прокинувшись на тій же військовій базі в Хітроу, що й попереднього дня, Кейдж розуміє, що не помер. При ньому залишилися всі його спогади. Кейдж проживає цей день знову і знову і кожного разу помирає.

Рецензія

“На межі майбутнього” - фільм режисера Дага Лаймана, відомого такими роботами в кіно як: молодіжна комедія “Екстезі”, фантастичний бойовичок “Телепорт”, хороший бойовик “Ідентифікація Борна” з Меттом Деймоном, класна бойовита комедія “Містер і місіс Сміт” з Бредом Піттом і Анджеліною Джолі і т.д.

“На межі майбутнього” побудований на основі японського короткого роману (манги) «Все, що тобі потрібно — це вбивати» Хіросі Сакурадзака. Роман написаний для молодої аудиторії, можливо тому стрічці притаманна певна мультяшність головних героїв, особливо що стосується їхньої зброї (величезного меча Вратаскі) і екзоскелетів. Я роман не читав, але можливо це зроблю.

Зрозуміло, що основна ідея фільму нагадує "День Бабака" з Білом Мюррейом, який теж потрапив в часову петлю і був вимушений проживати той самий день декілька разів. Хоча обидва фільми обігрують цю ідею практично з протилежних точок зору - “День бабака” в романтичній комедії, а “На межі майбутнього” як іншопланетне вторгнення у фантастичному (військовому) фільмі.

Заради справедливості треба сказати, що ідея ця не нова і використовувалась в кінематографі доволі часто: в серіалах “12:01” (1993) і “Day Break” (2006), в фільмах Retroactive (1997), “Початковий код” Дункана Джонса — там, правда, відтворювались останні кілька хвилин, що призвели до вибуху бомби.

Тому тут головне — правильно все це діло подати, з чим, на мій погляд, режисер і сценаристи впоралися практично на відмінно.

Попри те, що ідея не нова, сценарій, в фільмі прописаний дуже грамотно (що велика рідкість для більшості голлівудських фільмів): як з точки зору часових петель з повторенням одного і того ж дня, так і з точки зору розвитку подій і самих персонажів. В фільмі також є чимало смішних моментів, що дуже приємно, плюс, не було якогось пафосного героїзму і патріотичного розмахування прапором, за що велике спасибі авторам фільму.

Ну і закільцювали історію просто чудово — краще й не придумати. Дехто пише, що творці картини допустили чимало сценарних ляпів, особливо в фіналі, але там якраз-то все логічно — такі глядачі просто неуважно дивилися фільм.

Спецефекти особливого не вражають, але місцями картина дивилася дуже ефектно. Якщо літаки, екзоскелети і сучасна зброя виглядали так собі, то м'ясорубка на березі в Нормандії, кульмінаційний напад на руїни Лувру зі збитого літака і відстрілювання міміків — все це було доволі видовищно, наче тінь самого Майкла Бея пронеслася.

Цікаво, що висадка на пляжі майже один в один копіює висадку військ антигітлерівської коаліції на узбережжі з "Врятування рядового Раяна", тільки замість німців на березі закопався рій восьминогоподобних прибульців-міміків, які нагадують вартових спрутів з “Матриці”, а батальні сцени нагадують “Зоряний десант” Верховена.

Міміки заслуговують окремої уваги — супершвидкі, в'юнкі як змії, дуже вправні в бою, всі вони бувають різними і з вигляду відрізняються один від одного. Є червоні міміки - прості рядові боти, невеликі за розмірами, їх простіше вбити, є Альфи — особливі міміки блакитного кольору, які виконують роль нервових вузлів, а “центром управління” є Омега — головний “мозок” всіх міміків, який знаходиться далеко від поля бою.

До Тома Круза можна по-різному відноситися: можна його любити, або не любити, але не можна заперечувати той факт, що він хороший актор. Круз відомий тим, що самотужки виконує всі трюки у своїх фільмах, це ж саме зробив він і тут.

На початку картини його Кейдж - безнадійний боягуз. Єдина причина, з якої він пішов у збройні сили - це банкрутство його рекламної компанії. Тому тепер він лицемірно почав продавати доблесть і можливість стати героями іншим солдатам. Все змінюється, коли він потрапляє в нескінченну петлю часу боїв, звідки, здається, ніколи не вирватися.

Том Круз зіграв здорово. Спочатку абсолютно не життєздатний армійський піарщик, який в очі не бачив справжньої зброї, боягуз, егоїст і диверсант, а потім відважний і мужній вояка, місцями навіть схильний до самоіронії. Хто скаже, що Круз погано зіграв - хай перший кине в себе камінь.

Також сподобалася Емілі Блант в ролі сержанта Ріти Вартавскі. З кожною своєю наступною роботою в кіно ця британська актриса все більше і більше прогресує. Для ролі Вартавскі вона три місяці інтенсивно тренувалася: займалась спринтом, йогою і гімнастікою, щоб добре виглядати і бути у відмінній фізичній формі.

Роль у неї вийшла досить цікава: Вартавскі не пам'ятає попереднього дня, на відміну від Кейджа, якому щодня доводиться знайомитися з нею заново. Але у Вартавскі є причини вірити в усі ці нісенітниці, і вона намагається викувати з нього справжнього солдата в обладунках.

Дуже адекватно показаний розвиток стосунків між Кейджем і Вартавскі. З натяками на романтику тут дуже непросто, тому що Вартавскі наче викувана із сталі (у неї навіть кличка відповідна), але тим цікавіше за нею спостерігати. Соплива романтична лінія тут була б недоречна, тому добре, що її немає — велике спасибі сценаристам. Зате є бойова дружба, яка переростає у щось більше, а це вже значно краще.

Серед другорядних персонажів можна виділити сержанта Фаррела з його постійними промовами про героїзм і колишнього фізика-біолога і фахівця з міміків доктора Картера. Екранного часу у них було не так багато, але персонажі встигли запам'ятатися.

Хороший фантастичний бойовик. Добре зроблений і поставлений — дивиться доволі жваво і захопливо, з добротними акторськими роботами, з грамотним сценарієм, цікавим варіантом старої ідеї про проживання дня заново, і добре показаним розвитком як головного героя, так і його стосунків з оточуючими. Загалом вийшло здорово, чого я, навіть, не очікував.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 4+
Акторська гра 4+
Режисерська робота 4+
Сценарій 4+
Резюме здорово зроблено
Чи варто дивитися цілком можна

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті "Гуртом"

02.04.2015 | 1037 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019