Драма “12 років рабства” (12 Years a Slave)

Про фільм
Рік: 2013.
Країна: США, Великобританія.
Час: 134 хв.

Режисер: Стів Макквін.
В головних ролях: Чіветел Еджіофор, Лопіта Ніонго, Майкл Фассбендер, Бенедикт Камбербетч, Пол Дано, Пол Джиаматтіi, Бред Пітт, Сара Полсон та інші.

Бюджет: $20 000 000.
Світові збори: $178 371 993.

Рейтинг на IMDB: 8,2.
Мій рейтинг: 8,0.

Синопсис

1841 рік. Афроамериканець Соломон Нортрап (Чіветел Еджіофор) - вільна людина, що живе в Саратозі, штат Нью-Йорк. У нього є кохана дружина і двоє дітей. Соломон заробляє на життя тим, що грає на скрипці - він талановитий музикант.

Останнє привабило двох власників цирку - містера Гемільтона і містера Брауна. Вони запросили Соломона на вечерю в ресторан, щоб обговорити ділову пропозицію з приводу добре оплачуваної роботи у Вашингтоні. Але запрошення стало пасткою, а ці двоє чоловіків насправді виявилися работорговцями. Вони споїли бідолашного, після чого той знепритомнів, а коли прокинувся, то вже був скутий залізними ланцюгами.

Соломон намагається пояснити, що сталася якась жахлива помилка, що він — вільна людина Соломон Нортрап, що мешкає в Саратозі, штат Нью-Йорк. Однак, цього ніхто не хоче чути й близько. Натомість його сильно і болісно відшмагали, під тортурами змусили зізнатися в тому, що він ніякий не Соломон Нортрап, а простий раб-утікач з Джорджії. А вже після цього відправляють на південь в Луїзіану.

Там його продають під іменем Плат. Якщо Плат коли-небудь скаже, що це його несправжнє ім'я, або ж проговориться комусь, що він - вільна людина, його просто вб’ють. Далі на Плата чекають вкрай важкі роки випробувань, повні страждань, мук і поневірянь.

Рецензія

Почавши роботу над фільмом, Стів Макквін взагалі не знав про реальну історію Соломона Нортапа, тому вирішив просто зняти картину про вільну людину, яку викрали і продали в рабство. Дружина режисера відшукала йому автобіографічну книгу Нортапа, яку він буквально «проковтнув».

Макквін дуже відповідально віднісся до зйомок, які зайняли 35 днів і проходили на плантації у Вашері, штат Луїзіана, недалеко від того місця, де утримувався реальний Соломон Нортап. Порт Нового Орлеана і Саратога були відтворені в декораціях.

Треба сказати, що фільм для режисера багато в чому особистий, оскільки його бабуся і дідусь були нащадками рабів з Вест-Індії.

Картина поставлена дуже грамотно. В першу чергу тому, що режисерові вдалося правильно розставити акценти. Адже і тема була дуже непроста. З одного боку, якби він зняв кіно дуже жорстоким, його б звинуватили в надмірному натуралізмі, в надлишку шокуючих сцен, а з іншого боку — важливо було не нагнати багато пафосу і не перетворити картину в сопливу драму про рабство. Тут, як на мене, все в міру, за що МакКвіну від мене великий комплімент.

Слід зазначити, що режисер, насамперед, зняв фільм про історію Людини, яку продали в рабство, яка прожила довгих дванадцять років у надскладних умовах, але хотіла вижити, боролася за своє життя, вірила у добро, у справедливість, пройшла болючий і тернистий шлях до свободи і таки досягла свого. Це, на мою думку, найголовніше.

Чіветел Еджіофор у головній ролі Соломона Нортрапа мені сподобався. Зіграв здорово і переконливо. З одного боку, його персонаж викликає співчуття, враховуючи те, через що йому довелось пройти і в яких умовах жити, а з іншого, він викликає повагу своєю хоробрістю, мужністю, терпеливістю, розумом, талантом гри на скрипці і своїм героїзмом. Соломон, навіть, осмілився працівникові плантації, якого грає Пол Дено, надавати головешників. Це враховуючи той факт, що він, пішовши на такий крок, ризикував власним життям.

Тут є ще один цікавий момент. Соломон добре розуміє, що не всі плантатори безжалісні і жорстокі тирани, на зразок містера Еппса (Майкл Фассбендер), а що серед них також є цілком нормальні і добрі люди, як-от, приміром, той же Уільям Форд (Бенедикт Камбербетч). Просто так склалися обставини в житті, нічого з цим не вдієш.

За роль Соломона Нортапа Чіветел Еджіофор отримав премію BAFTA (британський “Оскар”) за кращу чоловічу роль першого плану, плюс номінацію на “Оскар”.

Майкл Фассбендер - улюблений актор МакКвіна, який вже знімався в двох його попередніх роботах «Голод» і «Сором», тут грає Едвіна Еппса - мерзенного і жорстокого плантатора.

Еппс конкретно пиячить, знущається зі своїх рабів, шмагає їх, збиває до крові, гвалтує нещасну Петсі. Словом, справжня мерзота. Фассбендер зіграв роль дуже переконливо. В те, що його Еппс — тиран і покидьок віриш без найменшого сумніву. До речі, за цю роль він також отримав свою номінацію на “Оскар” за кращу чоловічу роль другого плану.

Лопіта Ніонго у ролі нещасної Петсі просто вразила. Петсі — найкраща рабиня, вона збирає найбільше тростини і бавовни, але стає об'єктом жорстоких знущань зі сторони містера Еппса і його дружини. Її персонаж, без сумніву, викликає співчуття.

В картині всього лише декілька епізодів за її участі, але всі вони зіграні так, що залишаються в пам'яті надовго. За цю роль Лопіта отримала “Оскара” за кращу жіночу роль другого плану. Цілком заслужено, як на мене.

В одній з епізодичних ролей у фільмі з’являється Бред Пітт, який постає перед нами в образі "доброго самаритянина" Басса — робітника з Канади. МакКвін, правда, потім зізнавався, що особисто не затверджував його на роль, а зіграв Пітт в картині лише тому, що продюсував її.

Хочу ще відмітити хороші ролі Пола Дано (цей актор мені дуже запам'ятався з фільму П.Т. Андерсона “There Will Be Blood” – одного з моїх найулюбленіших фільмів), Бенедикта Камбербетча і Пола Джиаматті. Всі троє - відмінні актори.

Треба сказати, що “12 років рабства” викликав справжній фурор у публіки і був дуже високо оцінений критиками. На Rotten Tomatoes отримав 97% позитивних відгуків, на сайті Metacritic — 97/100, на IMDB рейтинг в стрічки 8,1, і на даний момент вона посідає 156 місце в Top-250 кращих фільмів всіх часів і народів.

Плюс цілий шквал нагород, включаючи три "Оскари": за кращий фільм року, кращий адаптований сценарій і кращу жіночу роль другого плану (Лопіта Ніонго), а також Золотий Глобус і премія BAFTA за кращий фільм. Всього 202 (!) нагороди і 191 (!) номінація. Чи дивує це мене? Ні, не дивує. “12 років рабства” - це, безперечно, подія в кінематографі.

Резюмую. Відмінний фільм. Дуже хороші акторські роботи, грамотна режисура, хороший сценарій, прекрасна музика Ханса Циммера. Моя оцінка — тверда п'ятірка.

P.S. МакКвін якось сказав, що “12 років рабства” має право на існування точно так само як і фільми про Другу світову, чи Голокост. Я не можу з ним не погодитись.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Акторська гра 5
Режисерська робота 5
Сценарій 5
Загальна оцінка 5
Резюме відмінний фільм
Чи варто дивитися так

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті "Гуртом" Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті Metacritic

10.08.2014 | 827 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019