Науково-фантастична драма “Інтерстеллар” (Interstellar)

Про фільм
Рік: 2014.
Країна: США, Велика Британія, Канада.
Час: 169 хв.

Режисер: Крістофер Нолан.
В головних ролях: Меттью Макконехі, Маккензі Фой, Тімоті Чаламет, Енн Хетевей, Джессіка Честейн, Кейсі Аффлек, Майкл Кейн, Метт Деймон та інші.

Бюджет: $165 000 000.
Світові збори: $672 702 901.

Рейтинг на IMDB: 8,6.
Мій рейтинг: 9,0.

Синопсис

Недалеке майбутнє. Людство на межі вимирання. Кисню в повітрі стає все менше, азоту все більше, що призводить до погіршення клімату на Землі. Окрім того, якийсь мутуючий патоген вбиває основні сільськогосподарські культури. Ресурси вичерпуються. Людство переключилося на виробництво їжі. Більше не потрібні інженери, маркетологи, чи військові. Зараз потрібні лише фермери: просто для того, щоб людство просто не померло з голоду.

В цьому світі живе Купер (Меттью Макконехі) зі своєю сім'єю: його дружина загинула, а він виховує двох дітей - сина Тома (Тімоті Чаламет) і дочку Мерф (Маккензі Фой). Купер - колишній пілот-випробувач NASA, але тепер він став фермером — засіяв поля кукурудзою і веде господарство, яке страждає від неврожаю і частих пилових бур.

Якось Мерф розповідає Куперу про те, що в її кімнаті за книжковою полицею живе дух, який намагається передати якесь послання, скидаючи книги з полиці. Купер спочатку скептично до цього ставиться і говорить, що духів не існує, але згодом виявляє в цих аномаліях певну закономірність. Виявляється, насправді це координати GPS на карті. Приїхавши автівкою за цими координатами, Купер разом з Мерф натрапив на секретний підрозділ NASA.

Керівник NASA професор Бренд (Майкл Кейн) розповідає Куперу, що він і його молода команда виявили біля орбіти Сатурна аномалію порушення простору-часу - червоточину, яка з'явилася там 48 років тому і, як вони думають, може бути “воротами” до іншої галактики. Професор Бренд вважає, що прохід відкрили Вони — Вищі Істоти, які хочуть допомогти людству.

Бренд також пояснює Куперу, що поки населення Землі бореться за шматок хліба, суспільство не допустить витрат на дослідження, адже космічні польоти вважаються просто марнотратством. Тому експедиції проводились під грифом “секретно”. Було відправлено десять вчених вивчати 12 інших світів, а експедиція носила назву "місія Лазар". Дані звідти передавались на Землю простим бінарним кодом, що містить інформацію про те, в яких світах є потенціал для життя.

Місія "Лазар" повідомила, що навколо чорної діри під назвою “Гаргантюа” було виявлено декілька планет, три з яких (Міллер, Едмундс і Манн.), начебто, придатні для життя на них. Пояснюючи це все, професор пропонує Куперу взяти участь в наступній експедиції в рамках місії "Лазар". Бренд розглядає два варіанти розвитку подій.

Основний "план А" допускає, що експедиція може затягнутися, але за рахунок отриманих з Космосу даних, яких професору на даний момент бракує, він зможе закінчити своє дослідження, яке в майбутньому дасть змогу відправити людей через кротову нору.

Якщо ж перший варіант не спрацює, тоді вступає в силу «план Б»: на нове, придатне для життя місце, місія “Лазар” бере із собою 5000 запліднених і заморожених яйцеклітин, які в майбутньому зможуть заселити нову колонію.

Дізнавшись про це, Мерф в сльозах не хоче відпускати батька, тим більше їй вдалося розшифрувати "послання" духа, який, начебто, азбукою Морзе передав слово - "Стій". Однак, Купер не може відмовитися від такого шансу, адже він розуміє, що від цього залежать доля всього Людства.

На прощання він дарує Мерф годинник (один собі, один доньці) і каже, що коли повернеться, то вони з нею можуть бути одного віку, адже час там буде йти по-іншому, і для Купа він буде сповільнюватися. Але коли саме він повернеться, і чи повернеться взагалі - цього не знає ніхто.

Купер приєднується до решти екіпажу місії "Лазар": дочки професора Бренда - біолога Амелії Бренд (Енн Хетевей), фізика Роміллі, географа Дойла і пари роботів ТАРС і КЕЙС. Разом вони вирушають на орбітальну станцію «Ендюранс».

Рецензія

Крістофер Нолан - один з найцікавіших і найоригінальніших режисерів сучасності, який зняв відмінний фантастичний бойовик "Початок", шикарний "Престиж", оригінальний трилер "Memento", прекрасну трилогію "Бетмена", в якій повністю переосмислив історію кінокомікса, перетворивши її на потужну кримінальну драму.

Робота над "Інтерстелларом" (англ. Interstellar - міжзоряний) почалася 2006 року, коли Paramount Pictures і Стівен Спілберг заявили про створенню науково-фантастичної картини, яка буде побудована на сучасних дослідженнях фізика-теоретика і астрофізика Кіпа Торна - одного з найкращих фахівців на планеті в своїй галузі знань.

В якості сценариста запросили Джонатана Нолана. Але згодом Спілберг зіскочив з проекту (і слава богу), а Paramount Pictures залучила в проект брат Джонатана Нолана - Крістофера Нолана.

Тема Космосу давно хвилювала режисера, і він дуже хотів зняти нуково-фантастичну картину. Ще в дитинстві Нолан захоплювався "Зоряними війнами" і "Космічною одіссеєю" Стенлі Кубрика, і тут нарешті йому випав чудовий шанс втілити свою мрію на екрані.

Зрештою, Нолан не приховував, що натхненням для "Інтерстеллара" стала класична стрічка Кубрика. Правда, режисер не цитує фільм дослівно, але в деяких окремих епізодах вплив "Космічної одіссеєї” добре помітний. Але якщо фільм Кубрика був холодний, з песимістичним поглядом на Людство, то "Інтерстеллар" Нолана навпаки - сповнений оптимізму, любові і віри в Людину.

В "Інтерстелларі" Нолан вирішив дещо змінити акторський склад, залишивши лише в якості талісмана Майкла Кейна і Енн Хетевей. На головну роль він взяв Меттью Макконехі, який тільки-но отримав «Оскар» за «Далласький клуб покупців», а потім ще встиг видати вражаючу роль Растіна Коула в телесеріалі "Справжній детектив"

Візіуальний ряд в фільмі просто приголомшливий. Орбітальна станція «Ендюранс», неймовірно красивий і таємничий космос, планети, гігантські кільця Сатурна, чотирьохвимірний простір, червоточина у формі сфери, чорна дира і подорожі крізь них, викривлення часу і простору — все це виконано так, що просто дух захоплює.

Цікаво, що Космос в Нолана не футуристичний, а цілком реальний. Тут одразу на думку спадає «Гравітація» Альфонсо Куарона, яка теж демонструвала чудеса кінематографії. Але якщо в «Гравітації» людині в космосі не місце, і лише повіривши в себе і знайшовши Бога, головна героїня повертається на матінку Землю, то в Нолана Космос - це останній шанс на виживання всього Людства і, водночас, сцена для найбільшої подорожі, чудо простору поза межами нашої уяви.

Честь і хвала дизайнерам техніки і майстрам зі спецефектів, які провели тут величезну роботу. Вся техніка, показана в картині - цілком реальна і можлива навіть при нинішньому розвитку технологій.

Надзвичайно приємним для мене є той факт, що Нолан в центр оповіді ставить Людину і її інтелект. Тут важко буде говорити без спойлерів, але скажу, що навіть Вищі Істоти в фільмі показані зовсім з іншої сторони, ніж ми звикли це бачити в більшості науково-фантастичних фільмів.

Як і в своїх попередніх картинах, Крістофер Нолан підняв декілька досить серйозних питань: майбутнє Землі і її екологічні проблеми, тему батьківських стосунків, інстинкт самовиживання, надія і віра в Людство, ну і, звичайно, Любов. Адже саме з любов'ю створюються такі фільми.

Особливої похвали заслуговує музика Ханса Циммера, яка прекрасно гармонує з історією та візуальним рядом картини. Найбільше мені сподобалася і запам'яталася композиція, яка звучить під час стиковки з Енюрансом (я цю сцену переглядав декілька разів) — музика там просто божественна, аж мурашки біжать по тілу.

Меттью Макконехі свою роль зіграв просто відмінно. Його Купер — не просто чудовий пілот, але й люблячий батько. В драматичних моментах Макконахі продемонстрував неабияку глибину свого персонажа і виглядав дуже переконливо.

В фільмі є одна дуже сильна, коли Купер проливає сльози любові і відчаю, переглядаючи відеоповідомлення за 23 роки, які накопичились через ефект уповільнення часу на планеті Міллер (там одна година дорівнює семи рокам на Землі).

А от Енн Хетевей роль Амелії Бранд не потягнула, хоча й старалася як могла. Тут, на мій погляд, провина більшою мірою лежить на сценаристах, аніж на самій актрисі. Нолан часто вводить деяких персонажів в каритну лише заради втілення якоїсь його Ідеї, в даному випадку - ідеї Любові.

Юна Маккензі Фой відмінно зіграла доньку Купера, яка не хоче його відпускати. Мерф ввібрала всі риси характеру свого батька — така ж вперта, настирлива і дуже розумна. Крім цього, Мерф зв'язана зі своїм батьком силою, яка здатна долати простір-час. Те, як це було реалізовано на екрані заслуговує окремої уваги і похвали.

Джессіка Честейн — дуже красива і талановита актриса. Одна з моїх улюблених. Джессіка, перейнявши естафету Маккензі Фой, грає дорослу Мерф, яка допомагає в дослідженнях професору Бренду і чекає повернення Купера. Зі своєю складною драматичною роллю вона справилась на всі сто відсотків.

Метт Деймон на екрані з'являється ненадовго і своєю присутністю не встиг скласти належного враження. Ну так, філософствував, ну так, ніс різну ахінею. Воно й не дивно, адже професор Манн дуже багато часу провів на іншій планеті, на самоті зі своїми думками, ні з ким не розмовляючи. В таких умовах дійсно може дах поїхати.

Серед другорядних ролей сподобався Кейсі Аффлек в ролі Тома - дорослого сина Купера, а також великий і неперевершений Майкл Кейн в ролі професора Бренда, якого приємно бачити в кадрі. Сам Нолан говорив, що для Кейна завжди знайдеться місце в його фільмах.

Ну і, звичайно, не можна обійти увагою чудовий дует роботів Тарс і Кейс. Незважаючи на старомодний і саркастичний зовнішній вигляд, роботи вийшли на диво кумедними і цікавмим персонажами. Один з них навіть додавав нотки гумору, незважаючи на всю серйозність і драматизм картини.

Тепер трохи про недоліки. Так, є тут певні натяжки і умовності - замерзлі хмари, гігантські хвилі, стрибок в чорну діру і подальший перебіг подій, але в таких фільмах, які будуються на наукових теоріях, їх просто не уникнути. Ну і зрозуміло, що більшість з цих речей будуть використані на користь кінематографічності, що й не дивно, адже це художня картина, і режисер завдяки всім цим засобам просто хоче реалізувати своє бачення фільму.

Треба віддати Нолану належне за саму спробу показати час як фізичну величину, а також "міста в небі" (Сфера Бернала), яке з'являєтся вже наприкінці фільму — такого, здається, в кіно ще не знімав ніхто.

Епічність оповіді і бажання Нолана вмістити в картину довгу і багату історію, що тягнеться ще з дитинства основних персонажів, значно вплинуло на тривалість фільму - 169 хвилин, а це майже 3 години!

З динамікою оповіді тут теж є певні проблеми. Я постараюся уникнути спойлерів (у фільмі багато цікавих поворотів сюжету), але коли Нолан приблизно перших сорок хвилин готує Купера до відльоту, далі відсилає Енюранс в довгу подорож в іншу Галактику, де експедиція має відвідати три планети (висадка на планеті Манн - це вже більше двох годин фільму), плюс, паралельно нам демонструють події, які відбуваються на матінці Землі, то я абсолютно не розумів, як Нолан має вписатися в хронометрах - здавалося, що потрібно буде ще години дві-три екранного часу.

На щастя, режисер придумав дуже ефектний фокус з чорною дірою (хоча й мало ймовірний), чим конкретно скоротив час, але все одно подальший перебіг подій був показаний просто з анекдотичною швидкістю, що трохи знижувало враження. Але діватись було нікуди - Нолан і так вже добряче затягнув.

Але незважаючи на хронометраж і невелику кількість екшн-епізодів, “Інтерстеллар” дивиться практично на одному подиху. Захопливий сюжет, дуже красиві панорами Космосу і прекрасна музика - все це заворожує і приковує до екрану так, що відірватися практично неможливо, навіть якщо ти не до кінця розумієш, що там відбувається.

Резюмую. Мені дуже сподобалося. Нолан не перестає дивувати і знімає різні за жанрами картини, що дуже приємно. Вражаюча візуальна складова, блискуча постановка, лірика, поезія, музика, дуже цікавий сюжет, пожива для роздумів і теми для суперечок. Емоційно сильно і науково революційно. Я вважаю, що цей фільм обов'язково треба подивитися, навіть якщо ви прохолодно ставитеся до творчості Крістофера Нолана і терпіти не можете наукову фантастику. Зрозуміло, що дивитися "Інтерстеллар" потрібно тільки на великому екрані, в HD-якості і з дуже хорошим звуком — інакше втратите все задоволення.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 5+
Акторська гра 4+
Режисерська робота 5
Сценарій 5
Резюме вражає
Чи варто дивитися обов'язково

Лінки по темі:

Офіційний сайт фільму Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті "Гуртом"

Дивіться також:

"Гравітація"

23.03.2015 | 1045 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019