Спортивна драма «Мисливець на лисиць» (Foxcatcher)

Про фільм
Рік: 2014.
Країна: США.
Час: 129 хв.

Режисер: Беннет Міллер.
В головних ролях: Стів Керрелл, Ченнінг Татум, Марк Руффало, Сієна Міллер та інші.

Бюджет: N/A.
Світові збори: $12,000,000.

Рейтинг на IMDB: 7,2.
Мій рейтинг: 6,5.

Синопсис

«Джон Дюпон був колекціонером. Коли він був молодшим, він збирав черепашки, птахів і пташині яйця... Я зрозумів, що цього разу він почав колекціонувати борців».
Марк Шульц

Вони - брати, партнери по тренуваннях і чемпіони Олімпійських ігор з вільної боротьби: Марк Шульц (Ченнінг Татум) і його старший брат Дейв (Марк Руффало). Обидва здобули перемогу на Олімпійських Іграх 1984 року і привезли додому золоту медаль.

Відносини між Марком і Дейвом, все ж, доволі напружені, оскільки базуються на взаємному суперництві. Марк страждає: незважаючи на свій успіх, він постійно перебуває в тіні свого старшого брата.

Одного разу до Марка телефонує мультимільйонер Джон Дюпон (Стів Керрелл) і пропонує йому зустрітися в його будинку в Пенсильванії, щоб обговорити ділову пропозицію.

Джон Дюпон — меценат, філантроп, орнітолог, патріот і великий прихильник спорту. Він формує команду для участі в Олімпіаді в Сеулі 1988 року і запрошує Шульца приєднатися до нього, обіцяє свою підтримку, фінансування і прекрасний спортзал для тренувань. За словами Дюпона, це допоможе Маркові здобути другу золоту медаль і вийти з тіні свого старшого брата.

Рецензія

На початку нам говорять, що картина основана на реальних подіях. І дійсно, в 90-х роках сталася шокуюча для всього спортивного світу трагедія, в якій були задіяні два брати-спортсмени Марк і Дейв Шульц, а також мільйонер-меценат Джон Дюпон.

Режисером картини "Мисливець на лисиць" став Беннет Міллер. Це другий поспіль фільм Міллера, присвячений спортивній темі. Попереднім був «Людина, яка змінила все» (в оригіналі Moneyball) - про генерального менеджера бейсбольної команди "Oakland Athletics" Білі Біна, якого зіграв Бред Пітт. Цей фільм номінувався на шість «Оскарів», але в результаті не отримав жодного.

Режисерові, на мій погляд, перш за все треба було показати, що саме стало причиною трагедії, а не саму трагедію (про це можна прочитати у Вікіпедії), а також те, як розвивалися відносини цих трьох осіб, побачити психологію головних героїв фільму, і найголовніше – більш-менш зрозуміти мотиви Джона Дюпона.

Для цього не випадково введена сюжетна лінія його матері, яка "купувала" дружбу для свого сина. Але ця лінія настільки уривчаста і нецільна, що залишається лише здогадуватися, що хотів цим сказати режисер і сценаристи.

У своїй однойменній книзі реальний Марк Шульц розповідав, як Джон Дюпон божеволів у нього на очах. До нереалізованих спортивних амбіцій і душевної хвороби додалось п'янство і вживання наркотиків. Дюпон поводився неадекватно, постійно погрожував своїм борцям, зіштовхував їх лобами, порушував фінансові зобов'язання. Його неодноразово бачили, як він розмахував зброєю, але місцева поліція (яку він теж спонсорував) не звертала на це уваги і називала його просто «трохи ексцентричною» людиною.

Одного разу Джон Дюпон в'їхав на своєму «Лінкольні» у ставок. Через декілька днів точно така ж нова машина стояла біля його дверей. Коли чиновник Міжнародної борцівської федерації (FILA) Маріо Салетнік запитав у Дюпона, як це сталося, той відповів: «Зараз покажу, сідай на заднє сидіння». Джон розігнав машину і направив її прямо в ставок, в останній момент вистрибнувши з неї. Салетніку довелося вибиратися самостійно.

Коли Марк Шульц вже покинув команду «Мисливець на лисиць», Дюпон все більше втрачав зв'язок з реальністю. Він називав себе то Ісусом Христом, то президентом США, то російським царем. Через власну службу безпеки він купував все більше зброї і навіть придбав справжній танк.

Багато з цих моментів не введені в картину, а якщо і введені, то якось дуже поверхнево і уривчасто. Деякі епізоди взагалі вигадані і неправдоподібні. Коли Марк Шульц ділився своїми враженнями про фільм, то говорив, що вони з Дюпоном не були друзями, що у його домі не було ніякої галереї, матів для боротьби, як і спортзалу, який побудували значно пізніше. Насправді ж Марк ніколи не фарбував волосся і не пив, як це показано в фільмі.

Стрічка Беннета пригнічує не стільки своїми тусклими тонами, похмурими пейзажами і відсутністю саундтрека, скільки цілковитим нерозумінням того, що творять головні герої. З приводу цього є багато питань. Навіть Марк Шульц залишається нерозкритим персонажем, хоча йому приділено найбільше екранного часу.

Ну і знято все це в дуже прохолодній і відстороненій манері, яка лише навіює нудьгу і конкретно вганяє в сон. А в такому фільмі мала б створюватися зовсім інша атмосфера - атмосфера страху, шизи, а не байдужості до того, що відбувається на екрані.

Акторські роботи, за великим рахунком, хороші, але про якийсь прорив важко говорити, оскільки картина вийшла дуже поверхнева.

Стів Керрелл гідний похвали лише за зміну свого типового образу. Чи не головний комік США ("Сорокалітній незайманий", "Нікчемний я", "Телеведучий" і т.д.) на сьогоднішній день зміг показати, що йому до снаги і драматичні ролі. Завжди приємно бачити, як актори змінюють своє амплуа і позбуваються шаблонності. Те ж саме можна сказати про Зака Галіфіанакіса, який також, до речі, зовсім нещодавно відійшов від свого звичного образу забавного бороданя, і зіграв дуже хорошу драматичну роль в прекрасному фільмі Іньярріту «Бердмен».

Але на цьому всі дифірамби на честь Керрелла закінчуються. По-перше, загримували його так, що Стів протягом всього фільму виглядає наче неживий. По-друге, зіграв Керрелл хоч і добре, але дуже одноманітно. Високо піднята голова (напевно для того, щоб накладний ніс не відпав), прижмурені очі, статичний погляд, монотонна поведінка і манера розмови. Може так і задумувалось, але мені видається, що якоїсь емоційності йому все ж не вистачало. А по-третє, цей «надлом» Джона Дюпона, після якого той злетів з котушок, на мій погляд, був показаний не зовсім переконливо. Хоча провина в цьому більшою мірою лежить на сценаристах.

Воно, звичайно, лише одного вигляду Дюпона достатньо, щоб зрозуміти, що з цим мільйонером не все гаразд. Його фізіономія явно нічого доброго не обіцяє. Плюс, насторожує те, що в Дюпона немає ані сім’ї, ані дітей, ані друзів. Це вже я мовчу про його, м’яко кажучи, дивакувату поведінку і стосунки з матір’ю. Але хотілося більше деталей, більше психології і більше мотивації, щоб в усе це повірити.

Ченнінг Татум, здається, ніколи не поміняє свого кам'яного виразу обличчя. Багато м'язів, скупі емоції, слабенька акторська гра. Безліч компліментів написали / наговорили Татуму про його роль Макса Шульца, але я тут нічого особливо не побачив.

Взагалі треба сказати, що герої Татума і Керрелла вийшли дуже сирими, дивними і беземоційними: ходять як зомбі, видавлюючи з себе якісь лаконічні фрази. Нагадували вони радше паралізованих, особливо в області обличчя. Це дуже псувало враження під час перегляду.

Чого не скажеш про Марка Руффало, який тут «найживіший» персонаж. Зразу видно, що актор - справжній професіонал. Зіграв Марк дуже здорово і переконливо. Рухи, міміка, поведінка, ходьба, почухування бороди, дружнє похлопування по плечу, братерська любов – все як по нотах, жодних претензій немає. Також приємним є той факт, що від другорядних ролей у всіляких блокбастерах ("Месники", "Ілюзія обману") він перейшов до серйозних драматичних.

Цікаво, що Тутум і Руффало півроку інтенсивно займалися боротьбою, щоб краще ввійти в образ своїх героїв. Але якщо Руффало це пішло на користь - результат роботи добре видно на екрані, то Ченнінгу Татуму, на мій погляд, не вистачило здібностей і таланту, щоб продемонструвати глибину і трагедію свого персонажа. Так, відмінна фізична форма, м’язи, розбивання дзеркала головою – все це є, але до акторської гри це не має абсолютно ніякого відношення.

Загалом, я визнаю певні переваги за цим фільмом, в основному вони стосуються акторських робіт Керрелла і особливо Руффало, хороша операторська робота, але вважаю, що картина явно переоцінена.

Виглядає вона дуже нудною, затягнутою, понурою і якоюсь бездушною. Тут ані спортивної драми не вийшло: беземоційність, відсутність азарту, адреналіну, хороших сцен боротьби, як це зазвичай буває в спортивних картинах, ані психологічної драми – відсутність мотивації, зміщені акценти, в результаті чого персонажі вийшли не розкритими, а мотиви їхніх вчинків не до кінця зрозумілими.

Хоча заради об'єктивності треба сказати, що і критики і глядачі дуже високо оцінили дану картину. Рейтинг на IMDB аж 7,2 з десяти, на сайті "Rotten Tomatoes" 88% позитивних відгуків від кінокритиків. Режисер Беннет Міллер на Каннському кінофестивалі отримав приз за найкращу режисерську роботу. Ну і плюс «Мисливець на лисиць» отримав 5 номінацій на премію "Оскар" (в тому числі Керрелл і Руффало), три номінації на "Золотий глобус" і дві номінації на премію BAFTA (британський "Оскар"). Загалом 14 перемог і ще 40 номінацій. Тому ви не дуже покладайтесь на мою думку.

P.S. На останок фото реальних Макса Шульца, Дейва Шульца і Джона Дюпона.


Дейв Шульц і Макс Шульц


Джон Дюпон


Ченнінг Татум і Макс Шульц

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 4-
Акторська гра 4
Режисерська робота 4-
Сценарій 4-
Резюме непогано, але трохи нудно
Чи варто дивитися вирішуйте самі

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes

Дивіться також:

"Гонка"

23.02.2015 | 726 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019