Драма “Юність” (Boyhood)

Рік: 2014.
Країна: США.
Час: 165 хв.

Режисер: Річард Лінклейтер.
В головних ролях: Еллар Колтрейн, Патриція Аркет, Ітан Хоук, Лорелей Лінклейтер, Марко Перелья, Дерек Стівен Прінц та інші

Бюджет: $4 000 000.
Збори в США: $43 193 000.

Рейтинг на IMDB: 8,5.
Мій рейтинг: 8,5.

Синопсис

Шестирічний Мейсон (Еллар Колтрейн) живе разом зі своєю сестрою Самантою (Лорелей Лінклейтер), яка на декілька років старша від нього, і матір'ю Олівією (Патрісія Аркет) в Остіні, штат Техас. Батьки живуть окремо, батько Мейсона Мейсон-старший (Ітан Хоук) працює десь на Алясці.

Олівія зустрічалася з бойферндом Тімом, але на стосунки у неї не вистачає часу. Спочатку Олівія була донькою, потім одразу стала мамою і тепер взагалі не знає, що таке сходити в кіно, в бар, чи просто піди кудись пообідати. Крім того, у зв'язку із фінансовими труднощами сім'я збирається переїжджати в Х'юстон до бабусі. Зі своє роботою Олівія не в змозі утримувати сім'ю, тому вона хоче повернутися в університет і завершити вчений ступінь, щоб покращити сімейне становище.

Тим часом Мейсон-старший повертається з Аляски, де працював на човні, а також намагався писати музику. Він може раз на два тижні брати із собою дітей, проводити з ними час, ходити в боулінг, на бейсбол і все таке.

В університеті під час одного із занять Олівія знайомиться з професором Біллом Уелброком (Марко Перелья). Білл також розлучений і у нього, як і в Олівії, є двоє дітей від попереднього шлюбу - хлопчик Ренді і дівчинка Мінді. Олівія і Білл вирішили об'єднати їхні сім'ї і жити разом.

Рецензія

Річард Лінклейтер - один з найцікавіших режисерів Америки, який знімає своє кіно, не прогинаючись під тісні лещата голлівудської кіномашини. Для мене Лінклейтер стоїть в одному ряді з такими прекрасними режисерами як: Терренс Малік, Пол Томас Андерсон, Уес Андерсон, брати Коени, Квентін Тарантіно та ін. Як відомо, саме Річард Лінклейтер подарував світові такі чудові фільми як: "Під кайфом та збентежені", трилогію "Перед сходом сонця", "Перед заходом сонця" і "Перед опівніччю", анімаційні стрічки "Затьмарення" і "Пробудження життя", а також "Школу року", "Берні" та багато інших.

У травні 2002 року, режисер і сценарист Річард Лінклейтер заявив, що влітку він почне знімати фільм без назви в його рідному місті Х'юстон. Унікальність проекту полягала в тому, що режисер хотів зняти картину з одними і тими ж акторами протягом 12 років. На початку фільм мав робочу назву "12 років". Однак, боячись, що назву стрічки можуть сплутати з оскароносною драмою Стіва Макквіна "12 років рабства", він перейменував її на "Юність".

На зйомки був запрошений Ітан Хоук, Патриція Аркет, яка згодом з'являлася на знімальному майданчику по вихідних, оскільки отримала головну роль в телесеріалі Medium. На головну роль залучили семирічного (на той час) хлопчика Еллара Колтрейна, який, згідно з укладеними домовленостями, не міг бути замінений ніким іншим до закінчення зйомок. Лінклейтер сказав Хоуку, що навіть в разі його смерті, Ітан повинен буде самостійно завершити фільм.

Зйомки "Юності" почалися без завершеного варіанту сценарію. Лінклейтер підготував лише окремі моменти сюжету для кожного персонажа і кінцівку, а сценарій писав наступного року, після перегляду уже відзнятого матеріалу і з урахуванням змін, які він бачив в кожному акторові. Сюжет для деяких сцен іноді дописувався в ночі перед самою зйомкою.

"Юність" багато в чому особиста і автобіографічна для режисера. Наприклад, Мейсон-старший девчому нагадує батьків Лінклейтера і Хоука - обидва працювали страховими агентами в Техасі і були розлучені, персонаж Патриції Аркет списаний з матері режисера, яка поновила своє навчання в університеті і згодом стала психіатром. Плюс, Саманту зіграла донька режисера - Лорелей Лінклейтер, котра також знімалася в його фільмі "Пробудження життя".

Завдяки цьому унікальному кінопроекту глядачі можуть спостерігати за життєвим перебігом подій і за зміною самих персонажів картини. Спочатку Мейсона і Саманту ми бачимо маленькими дітьми, потім вони виростають, розвиваються, стають дорослими, знаходять своє покликання, своє кохання, поступають в коледж і т.д. Дуже цікаво стежити за тим, як змінюються Мейсон і Саманта, причому не лише зовнішньо, але й внутрішньо.

Треба сказати, що в своїй попередній трилогії "Перед сходом сонця", "Перед заходом сонця" і "Перед опівніччю" режисер уже використовував подібну техніку: відносини двох головних героїв (яких грали Ітан Хоук і Жулі Дельпі) були показані протягом майже двадцяти років.

Що ж в результаті вийшло у Лінклейтера? На мій погляд, кіно просто чудове. Спокійне, споглядальне, щире, приємне, дуже життєве і правдоподібне. Нічого зайвого - просто життя, яким воно є. Але фільм настільки душевний і створює навколо себе такий настрій, що під час перегляду думаєш лише одне: “Тільки б воно не закінчувалось, тільки б не закінчувалось”. Попри свій хронометраж - кіно йде майже три години, воно аж ніяк не видається затягнутим, або нудним. Навпаки - час проходить з невимушеною легкістю.

З одного боку, те, що відбувається на екрані, особливою оригінальністю не вирізняється: дитинство, юність, школа, друзі, перехідний період з відсутністю взаєморозуміння, криза у відносинах батьків, намагання знайти себе в житті, перше кохання, розчарування, успіхи, невдачі, і так далі по колу. Словом, все те, з чого і складається наше життя.

Але з іншого, фільм поставлений просто майстерно. Треба сказати, що й завдання перед режисером стояло дуже складне - спробуйте вкласти в три години історію однієї сім'ї протягом 12 років (!) - але він з ним впорався блискуче.

Під час перегляду ти наче проживаєш весь цей період разом з головними героями картини, зливаєшся з ними, віриш їм, по-справжньому співчуваєш і переживаєш. Відносини батьків і дітей такі природні, такі щирі, що мимоволі складається враження, наче ти знав цю сім'ю все своє життя.

Ітан Хоук - улюблений актор Лінклейтера, який знімався в багатьох його фільмах, дуже добре зіграв Мейсона-старшого. Попри свої поневіряння і невдалий шлюб, він завжди знаходить час для дітей, купує їм подарунки, всіляко намагається їх підтримати і допомогти. Хороша і житєва роль вийшла.

Патриція Аркет здорово зіграла маму Олівію. В житті Олівії довелося не солодко: вона залишилася сама з двома дітьми, яких потрібно було прогодувати, вивчити, виховати, дати життєвий дороговказ і все таке. Плюс, Олівії в житті не таланило з чоловіками, які випадали на її долю. Особливо запам'ятався епізод наприкінці фільму, коли вона зрозуміла, як швидко промайнуло її життя в повсякденній рутині, як швидко виросли діти, у яких тепер буде своє особисте життя і свої клопоти, а вона цього навіть і не помітила. На жаль, так все минає.

"Юність" була вкрай високо оцінена світовою кінопресою. Практично всі авторитетні світові видання (The New York Times, The Washington Post, Rolling Stone, Empire, Time, Entertainment Weekly і т.д.) визнають роботу Лінклейтера найкращим фільмом цього року. На сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала 99% позитивних відгуків від кінокритиків, а на Metacritic взагалі 100 балів зі ста можливих! Глядачі теж дуже високо оцінили "Юність", рейтинг на IMDB - 8,5 з десяти і картина на даний момент посідає 85 місце в Top250 найкращих фільмів всіх часів і народів.

Резюмую. Прекрасний фільм. Режисерові вдалося добитися максимальної правдоподібності зйомки, всі герої фільму дуже близькі глядачеві, а їхні життєві проблеми і труднощі до болю знайомі кожному. Режисерська робота вище будь-яких похвал, плюс відмінні акторські роботи, сценарій і чудова музика. Фільм ще й залишає приємний післясмак після перегляду, а це ознака насправді хорошого Кіно. "Юність" - безперечно один з найкращих фільмів цього року і головний претендент на "Оскар".

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Акторська гра 5
Режисерська робота 5+
Сценарій 5
Загальна оцінка 5
Резюме здорово зроблено!
Чи варто дивитися так

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті Metacritic Цей фільм на сайті "Гуртом"

16.12.2014 | 1150 | (0)