Драма “Холодна війна” (Zimna wojna)

Рік: 2018.
Країна: Польща.
Час: 88 хв.

Режисер: Павел Павліковський.
В головних ролях: Йоанна Куліг, Томаш Кот, Борис Шиц, Агата Кулеша, Жанна Балібар, Адам Воронович, Адам Ференци, Седрік Кан та інші.

Бюджет: 18 млн. злотих.
Світові збори: $9,865,103.

Рейтинг на IMDB: 7,8.
Мій рейтинг: 8,0.

Синопсис

Зула (Йоанна Куліг) подала заяву на місце в ансамблі в польській школі музики та танцю в 1949 році. Молода жінка наврядчи пройде кастинг, оскільки подейкують, що вона хотіла вбити свого батька.

Проте, директор музичної школи Віктор (Томаш Кот) захопився блондинкою — і не тільки через її музичний талант. Тому він бере Зулу в команду, а згодом стає її коханцем.

Ансамбль Віктора виявився успішним і незабаром привернув увагу комуністичного бюрократа Качмарека (Борис Шиц). Він хоче заповнити вистави трупи патріотичною пропагандою.

Віктор не хоче займатися якоюсь там пропагандою, але змушений піддатися тиску згори. Одного разу, коли Віктор і Зула їдуть разом з групою до Берліна на виставу, він пропонує Зулі втекти далі на Захід, після чого вони планують розпочати нове життя в Парижі.

Але, як це часто буває, все йде не так, як планувалось.

Рецензія

Зазвичай любовна драма могла б вийти досить сентиментальною, проте з притаманними режисерові мінімалізмом і відстороненістю, емоції героїв подані в нюансах, в деталях, без необхідності застосування “патетичних жестів гострих” (с).

Якщо я вже й можу в чомусь звинувачувати Павліковського, то лише в тому, що він відвів занадто мало екранного часу, щоб сповна насолодитися естетикою цього прекрасного фільму. Так-так, зазвичай я акцентую увагу на тому, що фільми нудні і затягнуті, а тут все навпаки — хотілося довшого хронометражу.

Картина поставлена майстерно: чудова операторська робота, красиві кадри, приємна музика — заворожує. І навіть враховуючи, що це чорно-біле полотно, відірвати погляд від екрану практично неможливо.

Ну і звичайно, все це не спрацювало б, якби не актори. Іоанна Куліг і Томаш Кот дуже гармонійно виглядають разом. Він — спокійний, поміркований, дещо меланхолійний. Вона — прямолінійна, енергійна, чуттєва. Їхні герої всіляко намагаються уникнути лещат сталінізму в надії на просте людське щастя.

І тут не все так трагічно, як, приміром, в ще одному чудовому фільмі “Життя інших”, де головні персонажі стали жертвою тоталітарного режиму. В даному ж випадку, наші герої стали жертвами власного вибору і власних почуттів.

Історія Зули і Віктора для Павліковського багато в чому особиста. В інтерв'ю він розповідав про своїх батьків, які в реальному житті пережили подібну любовну історію під час залізної завіси. Очевидно, що режисер збагатив її деякими вигаданими елементами, але для художнього фільму це цілком допустимо.

Мінімалістичний стиль Павліковського виражається не тільки в наративному стилі, але й на формальному рівні. Як і попередній фільм “Іда” (за який режисер, нагадаю, отримав премію “Оскар” в 2014 році), “Холодна війна” знята також в строгих чорно-білих тонах в форматному співвідношенні сторін 4:3.

Ця формальна строгість розбавлена красивою операторською роботою, чудовими музичними номерами і танцювальними сценами.

Композитор Марцін Масецький зумів підібрати правильні ноти майже для кожної сцени, що також вносить свій вклад в загальне сприйняття фільму.

Резюмую. Дуже хороше кіно: щире, особисте і поетично красиве. Академіки, до слова, таке люблять (я й сам люблю), так що існує висока ймовірно того, що Павліковський знову виграє “Оскара”. Це, звичайно, за умови, якщо у нього не буде серйозних конкурентів.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 5
Акторська гра 5
Режисерська робота 5
Сценарій 5
Резюме чудовий фільм
Чи варто дивитися так

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті Гуртом

Читайте також:

“Слова” "Він і Вона" “Кінець туру”

27.11.2018 | 2047 | (0)