Синопсис
Макс (Жан-П'єр Бакрі) - весільний розпорядник. В його обов'язки входить повністю весь процес постановки весілля: починаючи від кейтерінгу і роботи з клієнтами, закінчуючи святковим феєрверком.
Робота у Макса доволі непроста — постійні стреси, специфічні клієнти, недолугий персонал, якому ще й зарплату треба видавати “в чорну”, а то фірма Макса взагалі розориться.
А тут ще й напружені стосунки Макса з дружиною, з якою він ніяк не наважиться порвати, щоб піти до Жузьєн (Сюзанн Клеман) - однієї зі своїх помічниць.
Власне, Макс уже й сам хоче піти на відпочинок, доручивши всю роботу замісниці Адель (Ей Айдара).
Але все це пізніше. Зараз Макс має організувати весіллячко на 200 чоловік у розкішному замку. Наречений (Бенжамен Лаверн) - нарцис і зануда, йому постійно все не подобається.
Права рука Макса Адель (Ей Гайдара) визвіряється на людей, особливо на діджея Етьєна (Жиль Лелуш), який корчить із себе американця і вдає, що співає іноземними мовами.
Фотограф Макса (Жан-Поль Рув) привів із собою молодого стажера, полює за канапе і погано себе поводить.
Шурин Макса, Жюльен (Венсан Макен), який у нього працює офіціантом, як виявляється, колись був закоханий в наречену. Інший офіціант, якого привела Адель, взагалі вперше взяв у руки тацю.
Решта персоналу незадоволені тим, що їх змушують в спеку носити перуки. Всьому цьому має зарадити Макс, і зробити так, що все пройшло на найвищому рівні.
Рецензія
Олів'є Накаш і Ерік Толедано - сценаристи і режисери відмінного французького фільму - "Недоторканні" (Intouchables) (у нас більше відомий під назвою "1+1") з Франсуа Клюзе і Омаром Сі. Стрічка мала неабиякий успіх: Intouchables став одним з найкасовіших французьких фільмів, Омар Сі отримав нагороду національної кінопремії “Сезар” як найкращий актор, також стрічка отримала номіцію на Золотий глобус і премію BAFTA як найкращий фільм іноземною мовою (в шорт-ліст “Оскара” картина так і не потрапила). На даний момент “Intouchables” посідає 38 місце в Top250 найкращих фільмів всіх часів і народів за версією сайту IMDB.
Через три роки Олів'є Накаш і Ерік Толедано зняли фільм “Самбо”, який практично повторював тему їхньої попередньої картини “1+1”. Головну роль знову виконав Омар Сі, дует якому на цей раз склала Шарлотта Генсбур. Я “Самбо” поки ще не бачив, але найближчим часом обов'язково це зроблю.
Ну і тепер нова робота тандему Толедано-Накаш — комедія «1+1=Весілля» (дебільність назви залишимо на совісті дебілів-прокатників, тому що оригінальна назва “Le sens de la fête” перекладається як "Відчуття свята"). Ні, я розумію, що це такий тонкий маркетинговий хід, який одразу має зорієнтувати глядача, що це новий фільм від режисерів “1+1”. Ну давайте тоді кожному їхньому новому фільму присвоювати подібні назви: “1+1=День народження”, чи “1+1=Весела Оргія” і так далі. Ну ідіотизм же повний.
До речі, ще один французький фільм “Demain tout commence” з Омаром Сі наші локалізатори додумались перекласти як .. “2+1”. Ну але бог з ними, з прокатниками, давайте краще безпосередньо перейдемо до обговорення нашого фільму.
На цей раз його автори вирішили подати все крізь призму комедії. Весільна тематика, милий і м'який гумор, кумедні персонажі, красиві декорації. Нотки романтики приберегли на кінець (як і жменю драматизму), але фінал зробили хороший — і в рожеві соплі не скотились, і драми не влаштували. Так що до кінцівки у мене претензій немає.
Центральний персонаж і організатор усього цього весільного шоу — Макс, якого зіграв маловідомий актор Жан-П'р Бакрі. Зіграв, до речі, цілком непогано, і враження справляв хороше. Окрім сцен з постійним “наганяй”, є парочка епізодів, що стосуються його особистого життя. Так що було цікаво дізнатись, як там у нього все складеться.
А от протеже Макса - Адель (її, до речі, зіграла сенегалка Ей Гайдара, — привіт Омар Сі!) — мені щось не сподобалась. Постійно кричить, визвіряється на всіх — я на дух таких людей не переношу. От Макс — зовсім інше діло. Хороший в спілкуванні, вміє знайти підхід до кожного - Макс знає, коли і кому слід дати “чарівний пендель”, а коли краще “згладити кути” - пом'якшити ситуацію, не переходити на крайнощі і все таке. Ясно, що у Макса просто колосальний досвід, він уже стільки всього бачив-перебачив на своєму професійному життєвому шляху, що його вже важко чимось здивувати. А от цій Адель манер ще треба повчитись, а то ходить і постійно дзявкає як лайлива собака — ну дістала, чесне слово.
Та й її сюжетна лінія з персонажем Лелуша також, на мій погляд, була дещо зайвою. Ні, я розумію, що зараз модно практично у кожну стрічку залучати чорношкірих акторів. По-перше, преса і громадськість не звинуватять вас у расовій дискримінації (навіть премію “Оскар” у цьому звинувачували, от до чого дійшло), а по-друге, наявність “чорних” (даруйте за цей расистський випад) може послужити додатковим касовим зборам. Он у тій же Франції південь країни уже майже весь “чорний”.
Жиль Лелуш, загалом, сподобався, але краще б він пісеньки співав, а то йому стільки замовлень наробили — і шансончик, і всіляка класика — ого-го скільки всього. Та й співати у нього виходило явно непогано.
Хорошою ще вийшла лінія з весільним фотографом. І я маю на увазі не той епізод, в якому люди нагло лізуть зі своїми смартфонами “робити фоточки”, коли фотограф виконує свій професійний обов'язок, а момент наприкінці фільму. Подивитесь — зрозумієте.
Також в картині є нотки соціальної сатири (зарплата в конвертах, романтична зустріч з податковим інспектором інвестором), але все обіграно доволі мило і з гумором.
Резюмую. Загалом я не пожалів, що подивився цей фільм і вважаю його цілком непоганим. Хоча від Олів'є Накаша і Еріка Толедано я, все-таки, чекав трохи більшого. Тому що "1+1" можна дивитися і переглядати безкінечно (настільки він чудово зроблений), а от “1+1=Весілля” я передивлятися скоріше за все не буду.
***
| Оцінки за п'ятибальною шкалою |
| Видовищність |
4 |
| Акторська гра |
4- |
| Режисерська робота |
4 |
| Сценарій |
4 |
| Резюме |
симпатично |
| Чи варто дивитися |
цілком можна |
|
Лінки по темі:
Цей фільм на сайті IMDB
Читайте також:
“Слова”
"Він і Вона"
“Кінець туру”
