Фантастика “Анігіляція” (Annihilation)

Рік: 2018.
Країна: США.
Час: 89 хв.

Режисер: Алекс Гарленд.
В головних ролях: Наталі Портман, Дженніфер Джейсон Лі, Тесса Томпсон, Джина Родрігез, Оскар Айзек, Соноя Мідзуно, Тува Новотни, Космо Джарвіс та інші.

Бюджет: $40 000 000.
Збори: $32,732,301.

Рейтинг на IMDB: 6,9.
Мій рейтинг: 6,8.

Синопсис

На південному узбережжі США впав якийсь метеорит. Після цього в радіусі дії метеорита (він потрапив в маяк) вся місцевість і живі організми починають змінюватися - там виникла аномальна Зона, яку назвали зоною "Мерехтіння". Вона поступово розширюється.

В Зону відправляли вчених, військових, посилали дрони, тварин і людей. Але звідти нічого не повертається, а межі постійно розростаються.

Проте, рівно через рік звідти повернувся один військовослужбовець на ім'я Кейн (Оскар Айзек) - чоловік вченого-біолога Ліни (Наталі Портман).

Тільки-от повернувся він зовсім іншим: з серйозними внутрішніми ушкодженнями, кровотечею, та й взагалі якось дивно поводиться. Лікарі його госпіталізовують і поміщають в реанімацію.

Ліна хоче дізнатися, що сталося з її чоловіком. Тому вона долучається до частини експедиції, яку готує психолог Вентресс (Дженніфер Джейсон Лі). Команда має відправитись в зону Мерехтіння. Мета походу - дістатися джерела Мерехтіння, Маяка, зібрати дані і повернутися.

Рецензія

Annihilation - другий фільм британського режисера Алекса Гарленда, який здобув собі славу завдяки стрічці “Ex Machina”. Дещо переоціненій, на мій погляд, хоча рейтинг у неї дуже пристойний - на IMDB аж 7,7/10.

Менше з тим. Перед нами новий фільм режисера, який кінокритики вже встигли порівняти зі “Сталкером” (і “Солярісом”) Тарковського, “Космічною Одісеєю” Кубрика, та деякими іншими абсолютно незрозумілими картинами.

Ну, думав я, треба глянути. Що цікаво, фільм заснований на книзі Джеффа Вандермеєра (точніше, на першій частині трилогії “Reach Trilogy”) і був знятий безпосередньо для стрімінгового сервісу Netflix. Тобто в прокаті фільм не показували. Його творці вирішили, що дана картина виявиться не під силу для кволого розуму масового глядача, вихованого на стрічках Марвел і трансформерах. Що ж, деяка логіка у цьому є.

Фільм дійсно змушує задуматись над багатьма цікавими речима, але про це поговоримо трішки пізніше.

Як і очікувалось, Annihilation не є ідеальним фільмом. Особливо в першій своїй частині. Та й Наталі Портман в якості головної героїні не демонструє якихось особливих зусиль. До слова, в кіно Портман мені подобається все менше і менше.

Найкраща роль у неї була в “Леоні” Люка Бессона, а далі пішло все якесь невиразне — одна і та ж заплакана фізіономія. Хіба що роль в “Closer” (хороший фільм) запам'яталась, а більш нічого.

Друга частина фільму вже значно цікавіша. Особливо те, що пов'язано із Зоною. Психоделічні джунглі, які органічно розклаються, всілякі модифіковані істоти (той ведмідь вам ще насниться, от побачите), відчуття втрати часу, помутніння розуму і так далі.

Стрічка залишається вірною своєму неквапливому темпу, незважаючи на зміну жанру у другій половині, але особисто мені це проблем не створювало. Навпаки, було досить цікаво дивитися. Та й взагалі, хотілося дізнатися, що ж воно за таке — це бісове Мерехтіння, і чому викидає такі коники.

В плані якогось глибокого змісту, то в мене з цим явно не склалось. Я все бачу дуже просто і приземлено. Спойлер! Для тих, хто фільм ще не бачив, далі не читайте.

Головна героїня, яку грає Наталі Портман, зрадила своєму чоловікові. Вона, начебто, розкаялась і визнала, що це була помилка. Її подорож в Зону — спроба зрозуміти, чи зможе вона себе до кінця пробачити і жити з цим далі. Тому фінальний поєдинок — це битва із собою. І як результат - перемога над собою. Над своїми думками.

Її чоловік, який, до речі, все знав (маю на увазі про зраду), не зміг їй цього пробачити. Тому для нього Зона мала згубний ефект. Він, власне, тому туди і відправився.

Очевидно, що стосунки цієї сімейної пари вже ніколи не будуть такими, якими вони були раніше. Чому режисер наприкінці вирішив підкреслити це в такий дешевий спосіб, заливши очі кров'ю героїні Наталі Портман, я не розумію. На мій погляд, цілком достатньо було фінальної фрази Кейна. Але рижисер вирішив нагнати трохи жуті. Хоча для чого — невідомо.

Але, зауважу, це суто моя думка. Дехто трактує фільм зовсім по-іншому. Десь читав у рецензіях, що Зона — це алюзія на рак, люди в зоні — клітини, що пожираються раком, а Гарленд (режисер), мовляв, тут ледве не ліки від раку винайшов. Ну що ж — дай бог. Давно пора, як-то кажуть. Не тільки ліки від раку винайти, а й смерть побороти, що також хвороба. Помилка в наших генах, як справедливо було зазначено в фільмі.

На мій погляд, Зона — образ явно метафоричний. Метафора негативного стану духу, розуму. Туди, як виявилось, йшли люди, яким, за великим рахунком, уже не було чого втрачати. Цікавими з цього приводу є думки про самознищення (звідси і назва фільму — Анігіляція), чим люди в житті часто люблять займатися. Як і наші головні герої.

І ось це трактування мені подобається більше. Чому люди займаються самознищенням? Суїцид, наркотики, алкоголь. Чому руйнують свої шлюби, життя, та й взагалі самих себе? Чому відправляються у Зону на вірну смерть, наче ті нічні метелики, що летять на вогонь? Тут є над чим задуматись.

Ну а з приводу “Сталкера”, чи “Соляріса” - так, певні аналогії явно простежуються. Подорож в Зону, пошук відповідей на важливі питання, літургійний темп, зіткнення групи людей з невідомим і так далі.

В результаті кіно мені сподобалось. Не шедевр, але і не попса. Піднімаються цікаві, і, я б навіть сказав, глибокі теми. Тому для тих, хто любить подумати, раджу. Хто думати не любить — рецепт давно відомий.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 4
Акторська гра 4
Режисерська робота 4
Сценарій 4
Резюме доволі непогано
Чи варто дивитися цілком можна

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті Гуртом

Читайте також:

“Західний світ”
“Легенда Г'ю Гласса"
"Справжній детектив"

30.07.2018 | 1177 | (0)