Синопсис
Після битви з вогняним демоном Суртуром, який пообіцяв знищити Асгард в день Рагнарок, Тор (Кріс Хемсворт) повертається назад в Асгард, де знаходить свого зведеного брата Локі (Том Хідлстон), але не знаходить їхнього батька Одіна (Ентоні Хопкінс).
Тому Тор вмовляє Локі відправитися з ним на грішну матінку Землю, щоб відшукати батька. За допомогою Доктора Стренджа вони знаходять Одіна в Норвегії, де він пояснює їм, що вмирає. А це означає, що Одін більше не зможе стримувати богиню смерті Хелу (Кейт Бланшетт), яка понад тисячу років була в полоні, а тепер хоче повернути собі трон. Плюс, Хела значно переважає в силі всіх представників Асгарду. Навіть Тор зі своїм грізним молотом не в силі протистояти дамі з рогами.
Після невдалої спроби приборкати норовливу, Тор опиняється на якомусь смітнику, де одна з колишніх Валькірій (Тесса Томпсон) схоплює його і приводить до гросмейстера (Джефф Голдблюм), який хоче залучити володаря бога грому до гладіаторських боїв.
Єдиний шанс вийти з цього скрутного становища - здолати беззаперечного чемпіона планети на арені — непереможного і грізного Халка (Марк Руффало).
Рецензія
Як відомо, в компанії “Марвел” люблять ризикувати. Спочатку вони довірили маловідомому (на той час) Джону Фавро знімати “Залізну людину” з Робертом Дауні-молодшим. В результаті проект став успішним, що дало зелене світло на продовження франшизи.
Потім з “Месниками” трапилась якась чудасія: проект очолив Джосс Уідон, який був відомий тільки тим, що зняв серіал “Світлячок”. В результаті “Месники” взагалі побили будь-які рекорди, зібравши в прокаті абсолютно божевільну суму грошей в $1,518,812,988 і стали одним з найкасовіших фільмів за всю історію.
Потім Уідон ледве не повторив свій же успіх з другими “Месниками”. За касовими зборами сіквел лише трохи не дотягнув до першого фільму ($1,405,403,694 в світовому прокаті).
Тепер згадайте “Вартових галактики” (перших і других): їх спіткав подібний успіх. Цей проект тоді доручили Джеймсу Ганну — також маловідомому режисеру, який до того поставив лише парочку прохідних картин.
В Marvel справді якась дивовижна “чуйка” на режисерів. Не став винятком і третій “Тор”. На цей раз в режисерське крісло посадили Тайку Вайтіті — перспективного новозеландця (його батько з племені маорі, а мама єврейка), якого кіномани знають завдяки таким картинам як “What We Do in the Shadows” і “Полювання на диких людей”. Я бачив обидві стрічки, і мушу сказати, що фільми Тайки Вайтіті мені однозначно подобаються. Дуже веселі, позитивні і смішні.
Ну, думав я, значить і з третім “Тором” також має бути все гаразд. Так воно і сталося.
Якщо чесно, то я не великий фанат кінокоміксів Марвел, але на цей фільм чекав з нетерпінням. В попередніх двох “Торах” були певні моменти, які мені не подобались, але тут сподобалось майже все. І ось чому.
По-перше, з картини прибрали заплакану фізіономію Наталі Портман, яку я терпіти не міг. Ну і, як результат, любовна лінія між нею і Тором зникла. Вже хліб.
По-друге, режисер трохи змістив акценти. Бог грому Тор вже не такий крутий хлопець, яким був раніше. Вже й славнозвісний Молот не завжди допомагає, та й сам Тор періодично вигрібає: то від Халка, то від Чаклунки. В результаті спостерігати за усім цим дійством значно цікавіше.
Ну і по-третє, картину розбавили хорошим гумором і класним екшеном. Воно, в принципі, і раніше цього добра вистачало, але в третій частині помітно примножилось. Режисер робить акцент саме на гумористичній складові, що не може не тішити. Там тільки одна зустріч з Доктором Стренджом чого варта.
Кріс Хемсворт демонструє дивовижно смішне виконання: в ролі володаря бога грому він фестивалить по повній програмі. Всі епізоди за участі Тора гарантують купу веселощів: перепалки з Локі (куди ж без них), гладіаторські бої, душевні розмови з Халком, в яких вони мірялись піпіськами з'ясовували, хто із них крутіший боєць і так далі.
Лиходій Локі вже трохи приївся, тому його акуратненько відтіснили на другий план (і правильно зробили), але в цілому виглядав він пристойно. В принципі, як і завжди.
Найменш переконливою, як не дивно, була Кейт Бланшетт в ролі Хели, чиї сцени виглядали довгими, затягнутими, й трохи відволікали від загальної веселухи. Хоча фінальна сутичка за її участі вийшла дуже ефектною, брехати не буду.
По-моєму, це ідеальний баланс: персонажі, гумор і екшен. І відсутність Наталі Портман. До речі, там наприкінці фільму зі слів Тора стає зрозуміло, що далі наша весела компанія відправиться на Землю, де на нас чекає неминуча зустріч з Джейн, будь вона неладна.
Все, резюмую. На мій погляд, це найкращий “Тор” на даний момент. Весело, прикольно і динамічно. Тайка Вайтіті знайшов майже ідеальний баланс: в картині практично немає нічого зайвого. Для мене це перший фільм із серії, який було абсолютно не нудно дивитися від початку до кінця. Так що отримав справжнє задоволення від перегляду, чого і вам бажаю.
(Ловлю себе не думці) Дійсно, такі кінокомікси мені явно до душі. Ну і ще “Вартові галактики”, ясний пень. Бо “Вартові” в моєму рейтингу взагалі “number one”, клянусь молотом Грактора!
***
| Оцінки за п'ятибальною шкалою |
| Видовищність |
5 |
| Акторська гра |
4+ |
| Режисерська робота |
5 |
| Сценарій |
4+
|
| Резюме |
класний Тор |
| Чи варто дивитися |
так |
Лінки по темі:
Цей фільм на сайті IMDB
Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes
Дивіться також:
“Вартові галактики 2”
"Месники: Ера Альтрона"
"Вартові галактики"
