Серіал «Молодий Папа» (The Young Pope)

Про фільм
Рік: 2016.
Країна: Італія, Франція, США, Великобританія.
Сезон: 1.

Кількість серій: 10.
Тривалість серії: 50 хв.
Режисери: Паоло Соррентіно.

В головних ролях: Джуд Лоу, Дайан Кітон, Сільвіо Орландо, Скотт Шеперд, Хав'єр Камара, Сесіль Де Франс, Людивін Саньє, Тоні Бертореллі, Джеймс Кромуелл та ін.

Рейтинг на IMDB: 8,5.
Мій рейтинг: 8,5.

Синопсис

Ленні Белардо (Джуд Лоу) — 47-річний консервативний американський кардинал, який став першим американським Папою в історії, і величає себе Пієм XIII. Серіал починається з того, що молодий папа готується до своєї першої промови перед вірянами, які зібрались на Площі Святого Петра у Ватикані.

Свою посаду він обійняв завдяки інтригам старих кардиналів, які, конкуруючи між собою, вирішили обрати компромісну фігуру, сподіваючись, що в майбутньому зможуть легко маніпулювати молодим папою.

Але новообраний глава Ватикану виявився хитрим, непоступливим, цинічним і жорстким керівником. Надії кардиналів, які замість пішака-маріонетки отримали незалежного главу католицької церкви, розвіялися наче ранковий туман.

Дитинство у маленького Ленні було, мяко кажучи, не дуже райдужним. За ним весь час наглядала сестра Мері (Дайан Кітон), яка й допомогла йому освоїти майбутню кар'єру священика.

Своїх батьків Ленні майже не пам'ятає, вони залишили його ще хлопчиком, після чого поїхали до Венеції. Проте Ленні не покидає надії їх зустріти.

Коли Ленні підріс, сестра Мері передала його на виховання до Майкла Спенсера (Джеймс Кромуелл) - знаного кардинала і колишнього архієпископа Нью-Йорка, який, фактично, став батьком для Ленні і подаруавав йому квиток у майбутнє.

Майкл Спенсер, між іншим, теж балотувався на посаду Папи, але через інтриги впливового у Ватикані кардинала, камерарія і держсекретаря Святого Престолу Анджело Войелли (Сільвіо Орландо), понтифіком став Ленні Белардо, що суттєво погіршило відносини між ними.

Рецензія

Перший телевізійний серіал італійського режисера Паоло Соррентіно (“Юність”), володаря премії “Оскар” (“Велика краса”), якого багато критиків охрестили надією італійського кіно і ледве не другим Федеріко Фелліні.

Треба сказати, що всі фільми Соррентіно завжди насичені численними образами, подіями і персонажами, тому було добре помітно з його попередніх робіт, що режисерові тісно в рамках будь-якого повнометражного фільму. А от 8-годинний серіал - це вже інша справа. Тут є де розвернутися, і можна дозволити собі сповна порозмірковувати над споконвічними темами, цікавість до яких не спадає ось уже сотні, або й тисячі років.

В результаті вийшло відмінне кіно — живе, яскраве, енергійне, з чудовими акторськими роботами. В першу чергу, звичайно, завдяки прекрасній грі Джуда Лоу, який видав тут найкращу роль в своїй кар'єрі.

Мудрий, непоступливий, дратівливий, мстивий і наділений феноменальною пам'яттю — я просто насолоджувався його папою Пієм XIII. За участі Лоу є декілька дуже сильних і вражаючих сцен: зустріч з молодою випускницею Гарварда (“Я навіть 5 євро не вартий, бо я — ніщо” - це просто 5 балів), практично всі епізоди з Анджело Войелло, зустріч з прем'єр-міністром Італії (шикарна сцена), молитва в Африці, чудо з Естер, любовні листи юного понтифіка, фінальна промова і так далі.

Та тільки заради такого неймовірного Джуда Лоу серіал вже варто подивитися, хоча фільм має й багато інших сильних сторін. Серед них - блискуча картинка і чудова операторська робота. Постановка кадру, прекрасні декорації, манера зйомки — все це виконано на найвищому рівні. І хоча серіал знімали не у Ватикані (офіційне представництво відмовило режисерові в цьому), ефект вийшов все одно дуже достовірний - виникає відчуття присутності, що з головою занурює в атмосферу фільму.

Ну і червоною ниткою всі десять серій пронизує прекрасна іронія, яка завжди проглядається у фільмах Соррентіно.

Окрім того, режисер розмірковує над вічними темами Любові, Віри, Надії, існування Бога, Милосердя і не тільки. Звичайно, ніяких однозначних висновків він не робить — та й для чого воно потрібно. Кожен сам зможе зробити їх для себе. Тим більше, питання Віри й існування Бога — дуже інтимні й особисті для кожного.

Ще одна з переваг даного серіалу — тут немає хороших і поганих. Як і в реальному житті ви ніде ангелочків не побачите. Найвище духовенство — кардинали, єпископи - всі вони здатні на низькі вчинки, в яких майже відразу ж каються. Бути слабким (і сильними водночас) — це нормально для кожної людини.

Мабуть, чи не єдина персона, чия святість не піддається сумнівам — це сам папа Пій XIII, хоча дуже часто і він в цьому сумнівається. Як і дехто з його оточення. От святий він, чи ні — це вже вирішувати вам.

З акторських робіт ще хотів би виділити 70-річну Дайан Кітон, яка відмінно перевтілилася в черницю-наставницю. Саме вона виховала юного Ленні. За участі Кітон чимало блискучих діалогів, коли боїшся випустити бодай одне слово з контексту.

До речі, всі діалоги в серіалі — просто чудові. Деякі спеціально переслуховував по декілька разів, настільки здорово вони прописані.

Також сподобався Анджело Войелла у виконанні Сільвіо Орландо. Абсолютно прекрасна роль. Анджело — дуже впливова і шанована особа у Ватикані, який здобув собі репутацію хитрого і всезнаючого кардинала (хоча він нещасливий, як і всі священники), але на місце папи прийшла людина, яка, здається, перевершує його в розумі й кмітливості, що стало для Войелли великою несподіванкою.

Молодий Папа, наче комета, що змітає все на своєму шляху і прагне здійснити революцію в Церкві, яка, за словами творців серіалу, помирає від старості.

І, здається, неможливо наповнити старі міхи молодим вином, але в Пія XIII це починає потроху виходити.

Ну і ще одна розкішна роль належить Джеймсу Кромуеллу. Його Майкл Спенсер — це вищий клас. Особливо запам'ятались його стосунки і бесіди з Ленні. Шкода лише, що їх було не так вже й багато. Там тільки фінальна сцена прощання між ними чого варта.

Резюмую. Прекрасний серіал, який я подивився з великим задоволенням. Найкраща роль Джуда Лоу в його кар'єрі, відмінна постановка, шикарна картинка (майже всі сцени виконані настільки красиво, що можна робити скріншоти і потім роздруковувати їх на кольоровому принтері), ну і хороший сюжет, який піднімає чимало цікавих і важливих питань. Для мене “Молодий папа” - найкращий серіал 2016 року. Фанати “Світу Дикого Заходу” зі мною не погодяться, але так і має бути. Амінь.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 5
Акторська гра 5+
Режисерська робота 5
Сценарій 5
Резюме відмінно
Чи варто дивитися так

Читайте також:

Офіційний сайт фільму
Цей серіал на сайті IMDB
Цей серіал на сайті Rotten Tomatoes

Дивіться також:

“Гра престолів”
“Західний світ"
"Одного разу вночі"

18.01.2017 | 593 | Коментарі (1)

Поділитись

Сторінки


(c) Всі права застережено, 2019