Серіал “Гра Престолів” (Game of Thrones)

Про фільм
Рік: 2011 - ...
Країна: США, Великобританія.
Тривалість серії: 55 хв.

Режисери: Алан Тейлор, Алекс Грейвз та ін.
В головних ролях: Марк Едді, Шон Бін, Пітер Дінклейдж, Емілія Кларк, Ніколай Костер-Вальдау,Ліна Хіді, Мішель Фейрлі, Джек Глісон, Кіт Харінгтон, Ясон Момоа, Ейден Гіллен, Конлет Хілл, Чарльз Дэнс, та інші.

Рейтинг на IMDB: 9,5.

Мій рейтинг: 10.

Синопсис

Після того, як із Залізного Трону було скинуто Ейєгона Таргарієна, прозваного “Божевільним Королем”, Роберт Баратеон (Марк Едді) став новим Королем Семи Королівств Вестероса.

У зв'язку зі сметрю Джона Арена — десниці Короля, Король Роберт разом зі своєю свитою їде на Північ, щоб запропонувати своєму давньому другові Еддару Старку (Шон Бін) посаду Десниці — правої руки Короля.

Роберт разом з Недом багато років воювали пліч-о-пліч, і Нед, фактично, допоміг Роберту завоювати Залізний трон. З тих пір минуло довгих 17 років. Роберт, добрий і хоробрий воїн, одружився із Серсеєю Ланністер (Ліна Хіді) — світловолосою дамою із знатного роду Ланністерів, дочкою Тайвіна Ланністера — найбагатшої людини у Семи Королівствах, а Нед Старк взяв собі в дружини Кейтілін Таллі (Мішель Фейрі) і осів на Півночі в замку Вінтерфелл.

Однак, Король Роберт втонув у п’янстві і розпусті, зовсім забувши про справи Королівства. Тим часом казна спорожніла, радники Короля плетуть свої павутини та інтриги за спиною у Роберта, а підлі Ланністери намагаються взяти Вестерос під свій тотальний контроль, скрізь призначаючи своїх людей на відповідальні посади.

Одне діло завоювати трон, а зовсім інше його утримати. Роберт, фактично, опинився у пастці: з усіх боків він оточений ворогами, інтриганами, підступними людьми, які заради влади, впливу і власної наживи готові піти на все, що завгодно. Саме тому Роберт просить допомоги у свого старого і вірного друга — Неда Старка, бо лише йому він може довіряти.

Таку ініціативу Короля не дуже радо сприйняла дружина Неда — Кейтілін, адже попередній Десниця короля Джон Арен помер за дивних обставин. Проте, Нед не може відмовити своєму другові, з яким вони пройшли вогонь, воду і Залізний Трон, який тепер треба допомогти утримати.

В той же час позашлюбний син Неда бастард Джон Сноу (Кіт Харінгтон) збирається одягнутися в чорне і відправитись на Північ, щоб примкнути до лав Нічної Варти, яка охороняє Велику Стіну від набагато серйознішої загрози — Білих Блукачів, яких, однак, вже ніхто не бачив більше тисячі років.

Нед разом зі своїми доньками — старшою Сансою, до якої приглядається син Королеви принц Джоффрі (Джек Глісон), і молодшою Ар'єю — малою розбишакою, вирушає в Королівську Гавань. Там на нього чекають підступні Ланністери в обличчі тієї ж Королеви Серсеї, її брата Джейме (Ніколай Костер-Валдау), відомий як "Царевбивця" (саме він встромив меча у спину Таргарієну), розумний і винахідливий на всілякі хитрощі карлик Тіріон Ланністер (Пітер Дінклейдж), а також інші придворні Короля: підступний радник і казначей лорд Бейліш (Ейден Гіллен), прозваний “Мізинцем”, в якого колись були свої плани на леді Кейтілін, однак та, врешті-решт, дісталася Неду Старку, євнух лорд Варіс (Конлет Хілл) — хитрий і облесливий “павук”, у якого скрізь є свої “пташки”, котрі нашіптують йому про все, що відбувається не лише в Королівстві, але й поза його межами, а також старий Мейстер Піцель, який занадто багато базікає. Словом, ще та компанія. Кожний з них грає “свою гру”, плетучи свої інтриги і зради. А в грі престолів, як відомо, ти або перемагаєш, або помираєш.

У Вінтерфеллі ж залишається старший син Неда — Роб Старк, молодший Бран, наймолодший Рікон, леді Кейтілін і Теон Грейджой - син правителя Залізних Островів, проти якого свого часу воював Нед. Розбивши армію Грейджоя, Старки зберегли Теону життя, взяли його в полон і забрали у Вінтерфелл.

Паралельно зі всіма цими подіями в заморських землях Ессос на Сході принцеса Дейнеріс Таргарієн (Емілія Кларк), дочка того ж “Божевільного Короля”, чий трон узурпував король Роберт, з примусу свого старшого брата Візеріса Таргарієна (Харрі Ллойд) виходить заміж за Кхала Дрого (Ясон Момоа) - вождя варварського племені Дотракійців, які ведуть кочівний спосіб життя. Як останній з Могікан роду Таргарієнів і нащадок Драконів, Візеріс намагається зібрати армію і зробити все для того, щоб повернути собі законний трон.

В той час, коли на Сході Таргарієни планують своє повернення, до Вестероса доходять тривожні чутки. Подейкують, що насувається нова загроза з Півночі: Білі Блукачі (міфічні істоти, які можуть воскрешати мертвих) прокинулися після довгого сну, який тривав понад тисячу років. Крім всього цього, наближається Зима, що триває тут дуже багато років, яка може покрити мороком і хаосом все Королівство.

Рецензія

Як відомо, “Гра Престолів” знята за мотивами циклу романів «Пісня льоду та полум'я» американського письменника Дж. Р. Р. Мартіна. На даний момент Мартін написав вже 5 книг: “Гра Престолів”, “Битва Королів”, “Буря мечів”, “Бенкет Стерв'ятників”, "Танець з Драконами" і ще дві знаходяться в проекті. Робочі назви майбутніх двох книг: “Вітри Зими” і “Мрія про Всесну”. Окрім того, існує ще цикл «Історій про Дунка і Ейєгона», повість “Межовий лицар”, “Вірний меч” і повість “Таємничий лицар”.

За зізнаннями самого Мартіна, одним із основних джерел натхнення для написання «Пісні Льоду та Полум'я» став цикл «Прокляті королі» Моріса Дрюона, 7-томна сага про династичну боротьбу за французький престол на початку XIV ст., яка спричинила Столітню війну. Крім того, псевдоісторичний світ Мартіна дещо нагадує Середньовічну Європу XV століття, особливо період війни Червоної і Білої Троянд.

«Пісні льоду та полум'я» отримала багато престижних нагород і номінацій — Премія “Локус” за три перших романи, Премія Х'юго за один із додаткових романів, а четвертий і п'ятий томи посіли перші місця в списку бестселерів “The New York Times”. Серія романів перекладена понад 20 мовами світу. В цілому, серія налічує 2,2 мільйона проданих копій тільки в США.

Не дивно, що після виходу у світ першої книги із серії “Гра Престолів”, Мартін буквально через один-два місцяці отримав перші пропозиції щодо продажу прав на екранізацію.

Тим не менше, Джордж Мартін досить скептично ставився до всіх цих пропозицій, оскільки вважав, що його книги є занадто довгими для будь-яких кінопроектів. І дійсно, такий масштабний проект (5 книг, плюс ще дві заплановані, кожна об'ємом в 1000 сторінок) міг бути втілений лише як серіал і реалізувати його могла тільки дуже велика телекомпанія. Це зайвий раз підтверджував і досвід Мартіна у якості продюсера і сценариста.

У січні 2007 року кабельний канал HBO придбав права на екранізацію серії книг «Пісня льоду і полум'я», однак зелене світло проект отримав лише наприкінці 2008-го. Сценаристами і виконавчими продюсерами проекту стали Девід Беніофф, Ден Вайс і сам Дж. Мартін. HBO вже мав досвід подібної роботи, варто лише згадати відмінний серіал “Рим” - один з найдорожчих проектів світового кінематографу (бюджет серіалу склав $100 000 000), де було відзнято два сезони (всього 22 серії). Одначе, “Гра Престолів” може перевершити бюджет “Риму” і стати найдорожчим проектом компанії.

То чому ж “Гра престолів” стала такою популярною, здобула просто-таки вражаючі рейтинги (9,5 на IMDB), схвальні відгуки кінокритиків і любов фанів? На мою думку, ось основні причини такої неймовірної популярності серіалу:

1. Реалістичність.
Чи не найголовніша перевага і одна із основних складових успіху “Гри Престолів” - реалістичність. Досить часто “Гру престолів” порівнюють з “Воладарем Перснів” Дж. Р. Р. Толкіна. Однак, я б не став цього робити. Попри свою фентезійність “Гра престолів” - це щось зовсім інше. Якщо “Воладар Перснів” — це просто красива казочка для дорослих і дітей, то “Гра престолів” - це, скоріше за все, “реалістичне фентезі” (саме так я б охарактеризував даний жанр) виключно для дорослої аудиторії. Світ, описаний Джорджем Мартіном, на мій погляд, більше перегукуєтсья з фантастичним світом Сапковського, аніж з казковим світом Толкіна. Більше того, вся ця фантастичність, в даному випадку, лише фон, на якому режисери і сам Джордж Мартін (який, до речі, також виступив у якості сценариста) показують нам іншу сторону медалі. У Мартіна акцент більше робиться на психології і характерах головних персонажів, на їхніх іграх, інтригах, зрадах, любові, боротьбі за Залізний трон, за владу, вплив і т.д. В першому сезоні тільки й того, що говорять про якихось там білих Блукачів, Драконів, яких тисячі років ніхто не бачив.

Натомість світ наповнений як героями, великими і мужніми воїнами, шляхетними лицарями, так і безжалісними тиранами, вбивцями, п’яницями, шльондрами, королівськими прихвоснями і т.д. Їхні дії і мотиви вчинків прості і зрозумілі глядачеві. Весь світ крутиться навколо декількох речей: гроші, влада, жадність, страх, жінки і т.д. Воно, по правді, мало чим відрізняється від реальності. Все те саме, тільки в іншому антуражі.

2. Відмінний сюжет.
Цьому, звичайно, послужила літературна основа “Пісні льоду і полум’я”. Мартін теж писав сценарій до одного з епізодів кожного сезону. Серіал надзвичайно цікавий і захопливий, і попри велику кількість персонажів, до яких звикаєш не одразу (кажу для тих, хто не читав романів), дивиться практично на одному диханні. Фантастичний світ Мартіна вражає своїми масштабами, події своїм розмахом і несподіваністю. Сценарій побудований так, що Ви нізащо не вгадаєте, як далі будуть розвиватися події — точно вам кажу. Мартіна часто називають “майстром шоку”. Коли переглянете серіал, зрозумієте чому.

3. Відмінна режисура і постановка.
Сценарій сценарієм, а от зняти все це діло, враховуючи всю масштабність проекту — завдання не з простих. До прикладу, візьміть серіал “Відьмак” по Сапковському — відверто слабенько знято, хоча літературна основа, можливо, не гірша ніж у Мартіна. А серіал вийшов, м’яко кажучи, невдалий. Там і сам Сапковський був незадоволений результатом. Хто бачив, розуміє чому. Інша річ, коли за справу беруться хлопці з кабельного каналу HBO. Хто-хто, а HBO вміє знімати реалістичні, захопливі, і комерційно успішні серіали. Візьміть той же вище згаданий “Рим”, чи “Підпільну імперію” - дуже сильний телесеріал про мафію 20-30-х років. Так, до прикладу, в “Підпільній імперії” практично повністю відтворили епоху 20-х років: дошкову набережну, декорації, костюми, зачіски і т.д.

4. Підбір і гра акторів.
HBO завжди славився дуже вдалим кастингом. Про гру акторів поговоримо трохи нижче - це окрема пісня.

5. Масштабність і деталізація зйомок.
Добре видно, з якою відповідальністю і самовідданістю творці серіалу підійшли до його створення: максимально точне відтворення першоджерела, дуже здорово передана атмосфера і дух романів. Потім, костюми, одяг, зброя, грим, батальні сцени, неймовірно красиві місця зйомок — візуальне перевтілення роману просто вражає.

Навіть заставка "Гри Престолів", яка супроводжується чудовою музикою, - практично витвір мистецтва. Її можна з насолодою переглядати неодноразово.

Кожний рід, чи то Таргарієни, Ланністери, Старки, Фреї, чи інші Грейджої — це по-своєму цікаві, колоритні і оригінальні персонажі. Кожний такий дім має свій герб (у Ланністерів — Золотий Лев, у Старків — Сірий Лютововк і т.д.), своє гасло (“Зима близько” у Старків, "Полум'я і кров" у Таргарієнів), свої титули, цінності, хороші і погані сторони.

Цікаво, що колектив HBO спеціально для серіалу найняв експертів в області створення мов для розробки дотракійської і валерійської мов (в серіалі вони супроводжуються субтитрами). Дотракійська, наприклад, дуже складна мова, з важкою вимовою і словником більше ніж 1800 слів.

Окремо поговоримо про надзвичайно красиві місця зйомок. Дев’ять епізодів першого сезону зафільмували в Північній Ірландії. Основні зйомки проходили в Залі Фарби (Paint Hall Studio) в Белфасті. У Пейнтхолі було збудовано більшість інтер’єрних декорацій, і найбільшу з них - Орлине гніздо. Замок Старків у Вінтерфеллі — це, насправді, замок Дун, який знаходиться в Шотландії.

Замок Дун в Шотландії. Місце зйомок сцен, що відбуваються у Вінтерфеллі.

Прототипом Королівської Гавані для другого сезону стало місто Дубровник, що в Хорватії, також зйомки проводилися на сусідньому острові Локрум. Сцени на Кулаці Перших Людей знімались в Ісландії, де багато снігу, криги і холоду.

Місто Дубровник, Хорватія. Прототип Королівської Гавані в другому сезоні.

Сцени третього сезону знімалися в Марокко. Також зйомки проходили на Мальті, в містах Мдіна і Валетта. Мальтійський острів Гозо був обраний для зйомок весілля Дейнеріс і Кхала Дрого. Фоном для торжества стало знамените Лазурне вікно - арка з величезних скель, що звисають над морем.

Острів Гозо, Мальта. Місце зйомок весілля Дейнеріс Таргарієн і Кхала Дрого

6. Відсутність хороших і поганих.
У Мартіна (як, до речі, і у Сапковського) головні персонажі постають простими людьми: королі — п'яниці і божевільні тирани, зате вони - великі воїни, які здобували великі перемоги, їхні імена будуть увіковічені в піснях, баладах, в пам'яті людей, придворні люди — лицемірні, самолюбиві, мерзенні, підлі і корисливі, зате у кожного з них можна повчитися мистецтва переконувати і виживати в складних умовах, Королева — безжалісна і цинічна, але водночас любляча матір, яка піде на все заради щастя своїх дітей і т.д. Тут немає поділу на хороших і поганих персонажів, а це ще один комплімент в сторону Мартіна і творців серіалу.

Тепер перейдемо до акторських робіт. Актори — одна з родзинок серіалу. Як вони здорово грають — словами не передати. Один кращий від іншого, кожний наступний колоритніший від попереднього — чесне слово.

Один з моїх улюблених персонажів — Король Роберт Баратеон у виконанні Марка Едді. Я цього прекрасного актора бачив раніше в одному хорошому британському фільмі “Чоловічий стриптиз” (The Full Monty), де Марк грав одну з основних ролей. Там він ще був молодим хлопцем. Роль була хороша — такий собі забавний товстунчик, однак, нічого більше. Але тут — це щось із чимось! Його Король Роберт - просто розкішний і неймовірно харизматичний персонаж.

Роберт — мужній і великий воїн, але відверто поганий Король. Він одружився із Серсеєю, яку ніколи не кохав. Його шлюб нещасливий, нещасливий і сам Роберт. Колись він був молодим і красивим, закоханим у Ліанну - сестру Неда Старка, з якою він і хотів одружився, але та померла. За його ж словами, він віддав би усе на світі, щоб бути разом з нею, а всі Сім Королівств не можуть залікувати його душевну рану. З тих пір Роберт добряче розтовстів, погруз у п'янстві і розпусті, так він хоча б частково може забути і “залікувати” той душевний біль, який назавжди залишиться у його серці.

Кожний жест, кожний погляд, чи навіть сміх Короля Роберта — це щось неймовірне. Всі епізоди з ним — просто розкішні. Дуже сподобалися його розмови з Недом Старком, і особливо мені запам'ятався один діалог із Серсеєю, коли вони щиро розмовляли про те, чи могло у них щось вийти в плані сімейного життя. Мене, чесно кажучи, аж пробрало, - настільки це було здорово зіграно.

Абсолютно неперевершений персонаж вийшов у Пітера Дінклейджа, який грає карлика Тіріона Ланністера. Хитрий, розумний, дотепний, іронічний, гострий на язик, харизматичний, дещо зухвалий, талановитий і винахідливий, навіть, симпатичний (хоча в романі він був потворний), любитель шльондр і вина. “Я бог цицьок і вина”, - як він себе називав.

Попри певну комічну складову, роль у Дінклейджа ще й дещо трагічна. До Тіріона ставляться зі зневагою і певною долею презирства. Кожний карлик — бастард в очах його батька, так він сказав Джону Сноу — позашлюбному сину Неда Старка. Крім цього, його мати померла під час пологів. Тіріону пощастило, що він народився в багатій і впливовій сім'ї Ланністерів, інакше його б просто викинули на смітник одразу після народження. Власне, його неповноцінність і “вбивство матері” відповідним чином позначилося на ставленні до нього серед членів сім'ї. Його сестра (Королева Серсея), і його батько (Тайвін Ланністер) із лютою ненавистю ставляться до Тіріона. Один з небагатьох, хто його по-справжньому любить - брат Джейме, який по праву вважає Тіріона своїм братом, а не просто помилкою природи з прізвищем Ланнсітер.

Всі епізоди, всі діалоги за участі Тіріона дивитися одне задоволення. Персонаж вийшов просто фантастичний. Практично шедевр! Що він там чудить — словами не передати, це треба бачити! Цікаво, що з кожним сезоном Дінклейдж все більше і більше розкривається, як хороше вино.

За цю роль Пітер Дінклейдж отримав премію «Еммі» в номінації «Краща чоловіча роль другого плану в драматичному телесеріалі», премію «Золотий глобус» у номінації «Краща чоловіча роль другого плану», премію «Satellite» у тій же номінації, «Scream» за кращу роль другого плану і ще декілька номінацій. Всі нагороди цілком заслужені.

Відмінною вийшла Королева Серсея у виконанні Ліни Хіді. Безжалісна до ворогів, нещаслива і розбита горем жінка в сімейному житті, хитра і прагматична Королева, любляча матір, яка готова перегризти горлянку будь-кому, хто посягне на життя її дітей. Весь спектр емоцій переданий просто блискуче. Інколи від одного погляду Ліни Хіді аж мурашки біжать по тілу. Здорово зіграно!

Роль правителя Півночі, одного із Семи Королівств Вестероса, дісталася Шону Біну. Важко сказати, хто краще міг би зіграти благородного Неда Старка. Тут попадання у самісіньке яблучко, як на мене. Добрий сім'янин, відважний воїн, хороший і вірний друг, люблячий батько, але простодушний, недалекоглядний, прогнозований і неквапливий на розум. Прикметно, що фактично кожна поява Шона Біна в кіно закінчується “танцем Саломеї”. Це так - кіноманам на замітку.

Однозначно кращою, ніж у книжці вийшла леді Кейтілін Таллі, яку зіграла Мішель Фейрі. Персонаж досить непростий і неоднозначний. З одного боку, Кейтілін кохана дружина і любляча матір своїх дітей, але з іншого, їй ненависний позашлюбний син Неда - Джон Сноу. Цього вона, схоже, ніколи не пробачить Неду. Також їй не дуже приємний Вінтерфел: для Кейтілін це радше “чуже гніздо”, себе вона називає чужинкою, не любить Богорощу і не сприймає її Старих Богів. Особисто в мене цей персонаж викликає не те щоб огиду, а скоріше якусь неприязнь, чи що. Але актриса відіграла здорово, цього заперечити не можу.

Ніколай Костер-Валдау в ролі лицаря Королівської Гвардії Джейме Ланністера — практично стовідсоткове попадання в роль. Високий, красивий, із золотим волосся, і посмішкою, яка ріже, наче ніж. Джейме - відмінний лицар-фехтувальник і неодноразовий переможець багатьох турнірів. Як відомо, саме Джейме підступно вбив “Божевільного Короля” Ейєгона Таргарієна, за що заслужив прізвисько “Царевбивця”. Треба сказати, що Джейме діяв не стільки жорстоко і підступно, скільки прагматично, оскільки Ейєгон Таргарієн був ще той фрукт: з трьома драконами він вогнем і мечем завоював Вестерос і проголосив себе Королем на Залізному Троні, а в ході повстання Роберта Баратеона остаточно зійшов з розуму, засів на троні і єдине, що постійно повторював - “спалити їх усіх”. Після повалення Таргарієнів Роберт, не без впливу Королеви, зберіг Джейме у складі королівської гвардії.

Крім цього, Джейме перебуває в “близьких контактах третього ступеня” зі своєю сестрою Серсеєю Ланністер. Персонаж непростий і суперечливий. Більшою мірою він викликає відразу, що, зокрема, пояснюється його вчинками, але з іншого боку, Джейме - відмінний воїн, захисник і покровитель свого роду, якого бояться вороги. І він єдиний з сім'ї Ланністерів, хто по-справжньому любить Тіріона - свого брата.

Досить вдало вписалась в роль Дейнеріс Таргарієн молода і дуже красива британська актриса Емілія Кларк. Спочатку її Дейнеріс, наче, сполохана лань: боязлива і перелякана сестра свого старшого брата “псевдодракона” Візеріса. Але вже згодом спостерігаємо значні перевтілення: в Дейнеріс з'являється метал у голосі, вона стає владною Кхалісі, жінкою могутнього Кхала Дрого, справжньою матір'ю Драконів. Ці трансформації, на мій погляд, показано досить вдало і переконливо.

На роль Кхала Дрого обрали актора Ясона Момоа. Тут великий комплімент творцям серіалу. Важко собі уявити когось кращого в цій ролі. Кхал у його виконанні — це те, що треба! Кремезний, могутній, потужний, великий воїн з кочівного дикунського племені дотракійців, які розмовляють своєю специфічною мовою.

Вождем племені і Великим Кхалом дотракійці обирають найсильнішого серед собі подібних. Після поразки в битві, за звичаєм, вони обрізають волосся. У Кхала Дрого волосся тягнеться практично до самої землі, а це означає, що Дрого ще не зазнавав поразок. Хоча, якщо чесно, там лише одного його вигляду достатньо, щоб це зрозуміти. Особливо запам'яталися епізоди, коли Дрого не на жарт розізлився і пообіцяв жорстоко розправитися зі всіма людьми, ну і, звичайно, “коронація” Візеріса Таргарієна. Було вражаюче видовище!

Невимовне задоволення спостерігати за Мізинцем і Варісом. Лукаві, хитрі, цинічні і підступні. Словом, інтригани всім інтриганам інтригани. Їхні діалоги - це вищий пілотаж.

Ще одна роль, яку я хотів би виділити — це роль Принца Джофрі у виконанні молодого ірландського актора Джека Глісона. Надміру егоїстичний, зарозумілий, пихатий, самозакоханий і, водночас, підступний і жорстокий. Роль тягне на тверду п'ятірку. Цей принц-напівкровка неодноразово вас здивує, запевняю.

Про акторів можна говорити дуже довго, враховуючи багатство персонажів Мартіна, тому не будемо описувати всіх і кожного. Але слід сказати, що практично всі другорядні і епізодичні ролі: чи то роль самозакоханого і зухвалого Візеріса, чи то роль “в'язня замку Вінтерфелл” Теона Грейджоя, який ще піднесе багато несподіванок, чи всіх дітей Неда Старка (особливо “молодого вовка“ Роба, незвичайного хлопчика Брана і малої хуліганки Ар'ї)— всі ролі зіграні просто на відмінно!

Багато персонажів вийшли набагато цікавішими і яскравішими, ніж в книжці: Роберт Баратеон, Кейтилін Старк, Королева Серсея, принц Джоффрі, Тайвін Ланністер, або ж геть зовсім другорядні ролі — коханка Тіріона Шая, дикунка Оша, неймовірний вчитель танців Сіріо Форель і т.д.

Схоже на те, що “Гра Престолів” стане насправді культовим телесеріалом, якщо вже ним не став. Не важко зрозуміти чому саме — ми з вами про це вже детально поговорили. Цей серіал я б рекомендував подивитися абсолютно всім, навіть тим, хто не переносить будь-якої фантастики взагалі, тому що “Гра Престолів” - це щось зовсім інше, запевняю вас. Якщо врахувати те непросте завдання, яке поставили собі за мету творці телесеріалу і подивитися, як вони з ним впоралися, - це не може не викликати захоплення. Результат, на мій погляд, вийшов дійсно вражаючим. Не випадково "Гру Престолів" вважають одним з найкращих серіалів за весь час існування телебачення.

Фактично перших 2-3 серії для ознайомлення з персонажами, а потім вас, наче сталевими путами, прикує до екрану і ви просто не зможете від нього відірватися. Так, тут є жорстокі і натуралістичні епізоди, сцени сексуального характеру, але цим ніхто не зловживає. Це зроблено лише для того, щоб максимально достовірно і автентично передати атмосферу і дух першоджерела.

P.S. Декілька слів про переклад. Я спочатку за рекомендаціями дивився "Гру Престолів" в перекладі від Lost Film, а потім ще послухав все це діло в оригіналі, щоб скласти для себе враження. Мушу сказати, що Lost Film переклали серіал просто здорово: вдало підібрані голоси персонажів, переклад дуже точний. Словом, якісна робота. Практично нічого не втрачається під час перегляду. Про український дубляж не можу нічого сказати - не слухав.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Видовищність 5+
Акторська гра 5+
Режисерська робота 5+
Сценарій 5+
Резюме здорово і вражаюче
Чи варто дивитися так

Лінки по темі:

"Гра Престолів" на сайті IMDB
"Гра Престолів" на сайті "Гуртом"

22.09.2014 | 307 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-15)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2017