Пригодницька ретродрама “На дорозі” (On the Road)

Рік: 2012.
Країна: Франція, Велика Британія, США, Бразилія.
Час: 140 хв.

Режисер: Уолтер Саллес.
В головних ролях: Гаррет Хедлунд, Сем Райлі, Крістен Стюарт, Емі Адамс, Том Старрідж, Денн Морган, Алісі Брага, Елізабет Мосс, Кірстен Данст, Віго Мортенсен та нші.

Бюджет: $25 000 000.
Збори в США: $8 760 850.

Рейтинг на IMDB: 6,1.
Мій рейтинг: 7,0.

«Проехал Миссисипи, проехал Теннесси, возвращаться домой мне не по пути.. Что бы не случилось и в дождь, и в зной, женат я на дороге и девчонке одной..»

«Что важнее всего на свете, если не жизнь человека, которую Господь никому и никогда не дает дважды?»
З фільму

Нас кличе у мандри дорога...
Гурт “Мандри”

Sex, Drugs, and Jazz
Неофіційний слоган фільму

Синопсис

Нью Йорк, 1947 рік. Молодий письменник-інтелектуал Сел Парадайс (Сем Райлі) переживає смерть батька. Завдяки своєму другові (теж письменникові) Карло (Том Старрідж), Сел знайомиться з Діном Моріарті.

Дін щойно переїхав в Нью Йорк після одруження з шістнадцятирічною Мерілу (Крістен Стюарт). Всі вони дуже швидко подружилися: разом проводять час, відриваються, випивають, покурюють і все таке.

Дін нагадував Селу його брата, який провів третину життя в тюрмі, третину в бібліотеці і третину в більярдній на Заході.

Сел завжди йшов за цікавими, трохи божевільними людьми, які одержимі життям, які ніколи не знають спокою, які ніколи не зівають і не говорять банальностей, а горять, горять як римські свічки вночі. Дін — саме така людина. Він одержимий життям, пригодами і.. дорогою.

Колись Сел часто мріяв про поїздку на Захід, але їхати ніяк не наважувався. Він просто був молодим писакою, який прагнув пізнати життя. Однак, після знайомства з Діном все змінилося - почалося його “життя в дорозі”.

Рецензія

Фільм “На дорозі” (On the Road) - екранізація однойменного роману Джека Керуака. Не дивлячись на негативну реакцію критиків, роман став бестселером і приніс Керуаку визнання і популярність. Подібна історія була з епістолярним романом Стівена Чбоскі “Переваги скромників”, який теж зовсім недавно був екранізований в Голлівуді. Причому, сам Стівен виступив там у якості режисера і сценариста. Кіно вийшло просто чудове, я писав про нього.

Кіноадаптація книги “На дорозі” планувалася ще в далекому 1957 році самим Джеком Керуаком. За його задумом головну роль у фільмі, роль Діна Моріарті, мав виконати сам Марлон Брандо. Керуак, навіть, написав акторові листа, але відповіді так і не дочекався. Через деякий час компанія Warner Brothers запропонувала $110.000 за права на екранізацію, однак, агент Керуака, Стерлінг Лорд, відповів відмовою. Він сподівався виручити на сорок тисяч більше від угоди з Paramount Pictures, але і тут не склалося - сторони так і не змогли домовитися.

Права на екранізацію були придбані в 1979 році самим Френсісом Фордом Копполою (трилогія “Хрещений батько”, “Апокаліпсис сьогодні”). Було чимало спроб написати сценарій, але жоден з варіантів так і не влаштував режисера. Потім було ще декілька спроб зрушити проект з мертвої точки, але всі вони закінчились нічим.

2004 року Коппола подивився фільм бразильця Вальтера Саллеса «Че Гевара: Щоденники мотоцикліста» і одразу запропонував тому сісти в режисерське крісло. Зйомки стартували 2010 року в Монреалі з бюджетом в $25 мільйонів.

Прем'єра фільму відбулася 2012 року на Канському кінофестивалі. Картина отримала дуже низькі відгуки критиків і в прокаті практично провалилася, зібравши всього $6 млн., що не перекривало навіть бюджет стрічки.

Подивився я “На дорозі”. Мені кіно сподобалося: споглядальне, красиво зняте, з хорошим підбором акторів, які добре грають свої ролі, з вдалою операторською роботою і хорошим сценарієм. Гарно відтворена тогочасна епоха, красивий майже кожний кадр. Що там могло критикам не сподобатися — поняття не маю. Я Керуака, правда, не читав (але обов'язково це зроблю), тому буду говорити лише про фільм.

Сему Райлі досить точно, на мій погляд, вдалося зобразити свого персонажа: молодий і талановитий, але поки невідомий письменник. Сем і інтелектуал, і хороший друг, і романтик у душі. Найтолковіший з усієї компанії.

Діл Моріарті (Гаррет Хедлунд) - такий собі шибайголова, гульвіса, душа компанії. В ньому буквально кипить життя: Діл любить подорожувати, пізнавати людей і світ, спати ледве не з усіма підряд, пиячити, курити марихуану, відриватися на повну. Коротше кажучи — любить життя в усіх його проявах. Саме це в ньому і подобається Сему.

Крім того, життя багато чого навчило Діна: він вміє викрасти машину, у нього найкраще виходить із жінками, та й не лише з жінками.. Він по черзі трахає то Мерілу, то Камілу (Кірстен Данст), то ще когось. Словом, справжній ковбой. Проте, Дін - не дурень. Зовсім ні. Він теж читав чимало книг, розбирається в музиці — дуже любить джаз. Просто так життя у нього склалося — Дін ніколи не знав, що таке сім'я, любов рідних і близьких.

В фільмі є декілька драматичних сцен, у яких Гаррет Хедлунд показав досить високий рівень акторської гри. Особливо мені запам'ятався епізод, коли Дін приїхав до Сема додому і під час розмови з ним сказав: “Як добре мати сім'ю, правда Сем?”

Карло у виконанні Тома Старріджа - теж хороший. Карло — герой-романтик. Він, як і Артюр Рембо, мріє поїхати в Африку, де буде курити опіум і спати з чорними і таємничими чоловіками. На даний момент йому 21, до 23 він мріє написати поетичну збірку. Друзі не випадково прозвали його “Карло в країні чудес”.

Приведу уривок (на російській) з його поетичної збірки «Денверська хандра»:

Уж лучше я сойду с ума, свалю в Мексику,
Обколюсь героином, глаза и уши обколю мерихуаной,
Обожрусь пейотом на полу глинобитной халупы,
Пойду скитаться по стране и буду плакать у кафешки на западном солнце,
Лучше буду ползать голым пузом по жестяным банкам в Цинциннати,
Лучше потащу гнилую шпалу на Голгофу в скалистые горы,
Лучше короную себя терновым венцом в Гальвестоне,
Прибью руки и ноги гвоздями в Лос-Анджелесе,
И буду вздернут умирать в Денвере.
Буду проткнут копьём в Чикаго,
Умру и лягу в могилу в Новом Орлеане
И воскресну где-нибудь на горе Гаред.

Ну як вам? Шикарно, правда?

Крістен Стюарт в ролі Мерілу мені теж сподобалася. З однієї сторони, вона така собі дівчинка-простачка, яка любить погудіти в компанії, вміє забити косячок, любить потрахатися, зробити приємне друзям (що вона там на передньому сидінні виробляє!), а з іншого боку їй, як і будь-якій жінці, теж хочеться мати сімю, дитину, свій дім, відчувати турботу, тепло і ласку.

Хороша роль вийшла - життєва. Щось подібне в неї вже було в “Парку розваг і відпочинку”, де вона грала подружку Джессі Айзенберга - знаменитого творця Фейсбука. Однак, і тут Крістен виглядала переконливо - досить достойно і не шаблонно, як на мене.

Не знаю, чому Стюарт так багатьом не подобається. Маю на увазі як актриса. Можливо причиною цього стали її тісні зв'язки з вампірами. Я ж говорю без грама крові мертвих помідорів на губах — хороша роль, однозначно.

В невеликій епізодичній сцені тут з'являються Віго Мортенсен і Емі Адамс, вони грають тут дуже дивну сімейну парочку. Старий Буйвол Лі (це персонаж Мортенсена) спорудив якийсь адронний колайдер аргоновий накопичувач, який, на його думку, знешкоджує ракові клітини. Емі Адамс зіграла чудакувату Джейн, яка змітає ящірок віником на дереві. Навпрочуд кумедно все це дивилося.

Ну і ще в одному, дуже короткому епізоді, з'являється прекрасний актор Стів Бушемі. Про його сцену з Діном я, все-таки, волію промовчати.

Резюмую. Красиве і стильне кіно, зняте “зі смаком”: гарно відтворена епоха, ретро автомобілі, приємна музика, красива робота оператора, добротні акторські роботи, вправна і впевнена режисура, хороший сценарій. Словом - якісне кіно. Стилізована ретродрама, яка залишає приємний присмак дороги, асфальту, подорожей, джазу, романтики, викурених косячків і марихуани. За моєю системою оцінювання — тверда четвірка. Люблю такі фільми.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Акторська гра 4
Режисерська робота 4
Сценарій 4
Загальна оцінка 4
Резюме хороша ретродрама
Чи варто дивитися цілком

Лінки по темі:

Цей фільм на сайті IMDB Цей фільм на сайті Rotten Tomatoes Цей фільм на сайті Гуртом

04.09.2014 | 1295 | (0)