“Метафори небезпечні. Кохання може народитися від однісінької метафори.”
Мілан Кундера “Нестерпна легкість буття”
Сюжет
Томаш - лікар-хірург, який працює в одній із клінік Праги. Якось в одному чеському містечку він познайомився з Терезою, яка працює офіціанткою в місцевому ресторані. Вони побули разом заледве годину. Тереза провела його на вокзал, а за десять днів приїхала до нього в Прагу.
Томаш відчув незбагненну любов до майже незнайомої дівчини; йому здавалось, що це дитина, яку хтось поклав до просмоленого кошика й пустив за течією річки, аби Томаш виловив її й витяг на берег свого ліжка.
Проживши в Томаша тиждень, Тереза повертається в своє глухе містечко. Мати Терези, незадоволена життям, всю свою злість зганяє на доньці. Незважаючи на те, що Тереза найздібніша учениця в класі, мати забирає її з гімназії. Тереза влаштовується офіціанткою в ресторан. Вона готова працювати в поті чола, щоб заслужити материнську любов.
Єдине, що вберігає її від ворожого навколишнього світу - це книга. Любов до читання відрізняє її від інших. Для неї книга — це свого роду розпізнавальний знак якогось таємного братства.
Власне, Томаш і привернув її увагу тим, що читав книгу на ресторанному столику, де вони й познайомились. Окрім цього, тут ще й цілий ланцюг випадковостей - музика Бетховена, цифра шість — все це приводить в рух почуття любові, що дрімало в Терезі, дає мужність піти з дому і змінити життя.
Покинувши все, Тереза без запрошення знову приїжджає до Праги і залишається жити у Томаша.
Томаш вражений тим, що так швидко прийняв рішення залишити Терезу у себе, поступивши всупереч своїм власним принципам: жодна жінка не повинна жити у нього в квартирі. Цього він твердо дотримується ось уже десять років після розлучення з дружиною. Він доклав усіх сил, аби вистроїти таку систему життя, за якої жодна жінка не могла б оселитися у нього.
Боячись і водночас жадаючи жінок, Томаш знайшов певний компроміс, який називає «еротичною дружбою» - лише несентиментальні стосунки, коли кожен з двох не претендує на життя й свободу іншого, можуть принести щастя обом. Тут треба мати певність, що еротична дружба ніколи не переросте в агресивне кохання.
Томаш зустрічався з кожною зі своїх постійних коханок лише після тривалих перерв. Ця система давала йому змогу не поривати з постійними коханками й водночас мати кілька тимчасових. Таких, наприклад, як художниця Сабіна, яка цілком схвалює його метод.
Але як з цим буде жити Тераза? Чи зможе вона примиритися з такою дійсністю?
Рецензія
«Нестерпна легкість буття» - найвідоміший роман Мілана Кундери, який приніс йому славу і світове визнання. Роман був написаний у 1982 році і вперше опублікований у 1984 у Франції, де Мілан жив (і живе до цих пір) разом з дружиною з 1975 року. Перше видання чеською мовою вийшло у 1985 році в Торонто (Канада).
Що ж зробило його книгу такою популярною? Адже любовних історій написано мільйони.. Я вважаю, що це, насамперед, її поліфонічність, різноплановість і багатошаровість. Кожний з нас знаходить в романі щось своє, щось близьке і знайоме.
Перше, і найцікавіше для мене, це, звичайно, життя головних героїв: характери персонажів, їхні стосунки, почуття, любовні драми, сумніви, зради, повернення і так далі. Плюс, Кундера описує все це дуже добре: глибоко, чуттєво, проникливо і не примітивно. Також гарно подані прості побутові сцени: щоденна рутина, розмови, зустрічі, інколи навіть без слів.
Томаш любить Терезу, вона єдина жінка серед низки його незліченних любовних пригод, єдина з ким він живе, розділяє ліжко під час сну, єдина, про кого він дбає. Треба сказати, що Томаш зраджує Терезу не стільки безперервними зрадами (зрештою, для нього це - зовсім інше, коханки анітрохи не змагаються з місцем дружини в його життя), скільки своїми роздумами-рефлексіями про те, що цю жінку привели в його життя цілих шість незалежних один від одного подій, шість випадковостей.
Навіть будучи не в силах заперечувати особливість свого почуття до Терези, він не перестає себе запитувати - а чи не вигадав він його? Можливо, з тим же успіхом на місці Терези могла бути будь-яка інша випадкова жінка?
А Тереза? Чи не прив'язала вона його своєю слабкістю і вразливістю? Чи не зрадила саме себе, намагаючись терпіти свої ревнощі? Чи не зрадила вона Томаша, коли повернулася з Цюріха до Праги? Вона ж знала, що він поїде за нею. Чи не звела вона Томаша на самісіньке дно?
Зрештою, чи був насправді Томаш щасливий з Терезою, чи просто сам себе обманював в цьому, коли повернувся до неї і поїхав жити в село? Саме стосунки Томаша і Терези є найскладнішими в романі.
Тому багатьом буде ближчою і симпатичнішою Сабіна — вічна коханка й мандрівниця, незалежна жінка, лукава кішка, яка втікає від будь-яких уподобань, не прив'язується до когось і не переобтяжує себе серйозними стосунками, розриваючи при цьому будь-які зв'язки.
Романтично омріяний і наївний Франц буде буквально молитися на неї і все життя шукатиме когось схожого на Сабіну, абсолютно при цьому не розуміючи, як не солодко тій на душі, і що вона при цьому відчуває. Франц, наче моряк, що очарований голосом морських сирен, буде йти за Сабіною, що, в результаті, і погубить його.
Друга тема, яка тут проглядається — це політика: «Празька весна», супротив, різні політичні рухи, переслідування. Зрозуміло, що період окупації Чехословаччини в 1968 році російськими військами сильно позначається на долях людей. Війна забирає у них найдорожче і найцінніше — близьких, рідних, коханих, знищує їхні домівки, руйнує долі і життя. Ще більше цим проникаєшся і усвідомлюєш, коли читаєш крізь призму всього того, що зараз відбувається в Україні.
Сам Кундера, до речі, теж покинув свою країну і жив за кордоном - у Франції. Він більше ніколи не повертався в Чехію, бо розумів, що вона для нього вже ніколи не буде такою, якою він її любив і знав колись.
Наступна тема, яке піднімається в романі - це наше дитинство і наші батьки, які невідривно переслідують нас протягом життя, впливаючи на наші рішення, дії і вчинки. Цікавою також з точки зору сюжету є історія стоунків Томаша і його сина. Вони все життя майже не спілкувалися і нічого не знали один про одного, але наприкінці, начебто, порозумілись (хоч і віддалено) і навіть були схожими в своїх долях.
Ще один із пластів книги - самотність, яка наздоганяє всіх і кожного, навіть щасливих і взаємно закоханих людей.
Окремо можна виділити тему зради в романі. Герої книги часто зраджують: чоловіки зраджують своїм дружинам, а дружини чоловікам, зраджують вони і своєму щастю, своїй батьківщині.. Говорять, що і сам Кундера часто зраджував, тому ця тема в романі на видному місці.
Але що буде, коли ця дорога колись закінчиться? Можна зрадити батьків, чоловіка, любов, батьківщину, та коли вже немає ані батьків, ані любові, ані батьківщини, що ж іще можна зрадити?
Роман «Нестерпна легкість буття» залишає після себе значно більше питань, аніж відповідей. В цьому не має нічого поганого, і це не звучить як докір — в хорошому романі все так і має бути.
Чому саме нестерпна легкість буття? Кундера тлумачить це так: людина проживає все вперше й без підготовки. Як актор, що грає виставу без репетиції. Тому всі ми приречені сумніватися і постійно задаватися питаннями, будучи ніколи ні в чому впевнені до кінця, адже життя дається лише один раз і ніхто не знає, яке рішення було б кращим, бо немає жодного порівняння. Не знає цього і автор, тому розмірковує на цю тему разом із читачем.
Але чого тоді варте життя, коли перша репетиція вже є самим життям? Як говорить німецьке прислів'я "Einmal ist keinmal" — те, що відбулось одного разу, ніби й не відбувалося ніколи. Якщо людині суджено прожити одне-єдине життя — то це ніби вона не жила взагалі.
Тому кожне життя несе в собі таємничу випадковість, кожна наша дія не може повністю визначити наше майбутнє. Будь-який вибір не обтяжений наслідками, а тому неважливий.
В той же час наші дії стають нестерпними, якщо постійно замислюватися про їхні наслідки, тому життя можна охарактеризувати як «Нестерпна легкість буття».
Цілком очевидно, що для того, аби зрозуміти героїв Кундери - Томаша і Терезу, Франца і Сабіну — співчувати їм, співпереживати, потрібно мати певний життєвий досвід, пережити любов, розрив, зраду.. Тут треба не лише знати, але й розуміти, що це таке.
Тому, коли я читаю відгуки, в яких всілякі молодятка, вдаючи із себе дорослих і сповнених досвіду, ганять і критикують твір Кундери, називаючи його “кітчем”, нудним, пустим, і дуже переоціненим твором, мені стає дуже весело від того. Я вам так скажу: тут спочатку треба трохи “дорости”, щоб зрозуміти всі ці речі, а не городити всілякі дурниці. Таким краще читати “П'ятдесят відтінків сірого” і вважати це вершиною світової літератури.
Так, «Нестерпна легкість буття» не позбавлена недоліків. Є там деякі моменти, які мені не сподобалися: автора часом трохи заносило із “прагненням випорожнитися”, ну і ця його “Венеція екскрементів” в порівнянні з релігійними мотивами мені видалася абсолютно не смішною, як і не сподобалась розповідь про сина Сталіна Якова, який загинув, даруйте, через все ті ж екскременти — теж зайвий і недоречний епізод, на мій погляд.
А в цілому - дуже добре. Якби ще Кундера позбувся вищезгаданих мною речей, було б взагалі здорово. Але й так вийшло більш ніж достойно. Не шедевр, на мою думку, але роман дуже глибокий, життєвий, психологічний, змушує задуматися над багатьма важливими речима.
P.S. В 1988 році за романом «Нестерпна легкість буття» Філіп Кауфман зняв фільм, хоча сам Кундера був ним незадоволений. Треба буде якось подивитися.
Оцінки за п'ятибальною шкалою |
Читабельність |
4+ |
Акторський стиль |
4 |
Сюжет |
5- |
Загальна оцінка |
5- |
Резюме |
дуже добре |
Чи варто дивитися |
цілком |
|
Лінки по темі:
Ця книга на сайті Amazon
Ця книга на сайті "Гуртом"
Читайте також:
"Коли подих стає повітрям"
"Квіти для Елджернона"
"Вбити пересмішника"
"Солодка Даруся"