Повість-притча “Чайка Джонатан Лівінгстон” (Jonathan Livingston Seagull)

Рік: 1970.
Країна: США.
Кількість сторінок: 127 ст.

Автор: Річард Бах.
Жанр: повість.
Мова: англійська.

Переклад: Д. О. Радієнко, видавництво «Фоліо», 2005 р.

Моя оцінка: 4/5.

Сюжет

Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон з молодості марив польотами. Охоплений пристрастю до вдосконалення, Джонатан цілком віддається вивченню польоту як мистецтву і сенсу буття, а не просто як банальному способу переміщення в просторі для видобутку їжі.

Не змігши примиритись з правилами примітивного існування соціуму чайок, Джонатан був вигнаний з зграї за свої зухвалі переконання. Він веде життя самітника, однак, анітрохи не страждає від самотності: він цілком і повністю віддається вдосконаленню майстерності польоту.

Одного разу Джонатан зустрічає двох сяючих чайок, які забирають його в більш досконалу реальність - на Небеса, в кращий світ, досяжний через власне самовдосконалення. Цей світ населений чайками, які присвятили себе мистецтву польоту.

В новому, сакральному світі, Джонатан знайомиться з Чіангом - мудрою чайкою-старійшиною. Чіанг стає наставником Джонатана і вчить його переміщатися зі швидкістю думки в просторі і часі. За словами Чіанга, весь сенс полягає в тому, щоб перестати бачити себе в'язнем у тілесній оболонці.

Рецензія

Повість-притча "Чайка Джонатан Лівінгстон" Річарда Баха вийшла друком 1970 року, а вже через два роки було надруковано більше мільйона екземплярів.

Видавництво "Річард Дайджест" випустило версію книги, яка за 38 неділь стала бестселером. Сам Бах стверджував, що книга написана під враженням реальних польотів неймовірного Джонатана Лівінгстона в 1920-1930 роках.

Повість написана простою, але красивою мовою, читається дуже легко і швидко. Об'єм книжечки зовсім невеликий, тому осилити її можна буквально за годинку-дві.

Мені повість сподобалася. Прочитав із задоволення. Не шедевр, на мій погляд, але дуже мило. Для школярів, які тільки стали на стежку до знань, книжка саме те, що треба. "Чайку" спокійно можна включати у шкільну програму. Дуже вже гарна казочка, та ще й із щасливим кінцем.

Однак, попри свою простоту, книжка ще й доволі глибока і багатошарова, в ній запечатано немало цікавих речей, які сприймаються виключно дорослою аудиторією. Про них і поговоримо.

Вигнання. Джонатан, як і більшість пророків (Іван Хреститель, Христос, Заратустра), став вигнанцем. Його проповіді про самовдосконалення, про безмежну красу польоту, про високі цілі не були прийняті іншими чайками, які звикли жити буденним життям, керуючись виключно законами зграї.

Пізнання нового, зрив стереотипів, жага до пізнання, прагнення свободи, самовдосконалення - всі ці речі були абсолютно незрозумілі зграї і сприймалися як щось недоречне, абсурдне і непотрібне. Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині, як сказано в Біблії.

Самовдосконалення. Тут повість в дечому схожа з філософією Ніцше ("Так казав Заратустра") про надлюдину (необмежена ідея свободи, образ Великої Чайки як ідея Надлюдини і т.д.).

Ти вільний бути самим собою, тут і зараз, і ніщо не може тобі завадити. Це Закон Великої Чайки".

Відсутність категорії Бога як творця Всесвіту. Ну і плюс ідея перевтілення - все це уподібнюється з деякими елементами буддизму. Наприклад, у книзі говориться, що політ ідей може бути так само реальним, як політ вітру, чи політ птаха.

Тепер суто мої враження. Вся ця ніжність, наївність і чарівність, з якою написана книга, звичайно, гріє душу, але життя, насправді, трохи не таке.. Точніше, зовсім не таке. В житті вам неодноразово підставлять ніжку, "підріжуть" крила, в житті вам доведеться багато розчаровуватись, падати і знаходити в собі сили, щоб підійматись.

В повісті Річарда Баха чайку Джонатана не коронують терновим вінцем, його не продадуть його ж учні за 30 срібняків, його не проткнуть списом і не розіпнуть на хресті, сонце не спалить йому крила як юному Ікару..

Пізнанню немає меж, з цим я згідний. Воно то так: знання знаннями, але з часом доводиться вчитися життю. А життя може вам так обпекти крила, такі сюрпризи припіднести, що про польоти доведеться надовго забути. Тому рано чи пізно потрібно опускатися з небес на землю. Так що все це дуже мило, але трохи далеке від реальності.

Що в підсумку? Сподобалося, однозначно сподобалося. Після прочитання я ще довго приємно посміхався. Книга дещо інфантильна, але викликає гарні, позитивні емоції і хороші враження, а це вже немало.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Читабельність 5
Авторський стиль 5
Сюжетна лінія 4
Загальна оцінка 4+
Резюме дуже мило
Чи варто читати можна

Читайте також:

"Кульбабове вино"
"Квіти для Елджернона"
"Вбити пересмішника"


09.11.2014 | 32861 | (1)


(Top-10)
˳