Роман “Норвезький ліс” (Norwegian Wood)

Про книгу
Рік: 1987.
Країна: Японія.
Жанр: роман.

Мова: японська, російська.
Кількість сторінок: 384.
Автор: Харукі Муракамі.

Видавництво: «ЭКСМО».
Рік видання: 2009.
Автор перекладу: Андрій Замілов.

Моя оцінка: 5/5.

Вступ

Я давно хотів прочитати щось з Муракамі, але ніяк руки не доходили. Спочатку планував почати з “1Q84”, якраз після “1984” Орвелла, але друзі порадили почати з чогось простішого. Тому за рекомендаціями моє знайомство з творчістю японського письменника розпочалося з роману “Норвезький ліс” (в оригіналі - Noruwei No Mori).

“Норвезький ліс” (відсилання до пісні “Бітлз”) - одна з ранніх книг Муракамі, яка вважається багато в чому автобіографічною. Сам автор зазначає про це наприкінці твору. Але давайте спочатку трохи про сюжет.

Сюжет

Книга розпочинається зі спогадів тридцятисемилітнього Ватанабе, який, озираючись назад, згадує студентські роки в токійському університеті кінця 1960-х років. В той момент йому було 19. Він розповідає про дівчину Наоко, яку дуже сильно любив, але втратив.

Ватанабе і Наоко разом пережили трагедію смерті свого друга дитинства Кідзукі, який покінчив життя самогубством. Вони також щосили намагаються побудувати дружбу, яка, однак, є чимось більшим, ніж просто обмін спогадами про свого друга.

На жаль, Наоко все більш страждає, і це згодом переростає в свого роду психічне захворювання, корені якого, за словами Наоко, ховаються значно глибше, ніж може здатися на перший погляд.

Тому Наоко відправляється до комунального закладу, який знаходиться далеко в горах, в ізольованому від людей місці, де жителі піклуються одне про одного, щоб оберегти від стресу зовнішнього світу.

Поки Наоко проходить процес лікування і реабілітації, Ватанабе намагається зрозуміти природу стосунків з Наоко, і те, чим він може допомогти їй. У той же час, Ватанабе зустрічає іншу дівчину, дивакувату і веселу студентку Мідорі, з якою він все більше і більше зближується.

Рецензія

Ця книга Муракамі написана здорово: легко, просто, але красиво. Відмінно прописані персонажі (особливо Ватанабе-Наоко-Мідорі), психологія їхніх відносин, боротьба із собою і навколишнім світом.

Також хорошими вийшли другорядні герої твору — Штурмовик — забавний співмешканець Ватанабе в гуртожитку, і дуже здібний Нагасава, з яким вони робили нічні вилазки в полюванні на дівчат. Студентські роки - вони такі.

Лише один персонаж, який мені не сподобався — це Рейко, друг і наставник Наоко. На мій погляд, абсолютно зайвий і недоречний персонаж. Занадто багато часу їй приділяв автор. Якщо вже й ввів цю героїню, то треба було звести роль Рейко до мінімуму — зустріч, розмови, посиденьки, листування, та й по всьому. А Муракамі примудрився ще й кінцівку з нею і Ватанабе здорово зіпсувати. Розповідати, звичайно, не буду, самі все прочитаєте і зрозумієте.

В “Норвезькому лісі” Муракамі піднімає тему самогубства, показує всю складність психічного захворювання, щоденну боротьбу головних героїв у своєму житті і прагнення бути щасливими, незалежно від обставин.

Це, мабуть, найголовніше. Незважаючи на втрату і смерть друзів, коханих і близьких людей, треба жити далі і намагатись бути щасливим, як би це не звучало. Тому що постійно копаючись у собі, у спогадах, які приносять лише біль, можна згубити і самого себе.

Вже в самому кінці автор вустами головного героя Ватанабе робить два висновки. Перший.

Смерть не перебуває на протилежному полюсі від життя, а захована всередині самого життя.

Ну і другий.

Ніякі істини, ніяка душевність, ніяка сила, ніяка ніжність не можуть вилікувати смуток від втрати коханої людини.

Загалом, мені сподобалося, як пише Муракамі, хоча його часом трохи заносить зі всілякими інтимними подробицями. Але в цілому - здорово. Зосередившись на вічних темах любові, дружби і втрати, він часто звертає увагу на дрібні деталі повсякденного життя: погоду, їжу, одяг, автобусні маршрути, побутові речі. Читаєш, і насолоджуєшся. А це, між іншим, теж талант — писати просто, але щоб чіпляло.

Резюмую. Відмінна книга. Сильна, глибока і емоційна. Зворушлива історія про любов, дружбу і перше кохання. Написана просто, але читається майже на одному подиху. Є певні моменти, які мені не сподобались, але сильно придиратися не буду.

P.S. Читав російською. В українському перекладі, на жаль, не знайшов.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Читабельність 5
Авторський стиль 5
Сюжет 5-
Загальна оцінка 5
Резюме відмінно
Чи варто читати так

Лінки по темі:

Ця книга на Goodreads
Ця книга на Amazon

Читайте також:

Нестерпна легкість буття
Квіти для Елджернона
Помилки наших зірок


30.06.2016 | 157 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Автори
Інформація
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2017