“Як було, так було, але все таки якось воно було.
І ще такого ніколи не було, щоб якось не було!”
“Ніколи, ніде і нікого не цікавила доля якоїсь безневинної людини”.
«Немає на світі нічого величнішого, ніж та ідіотська Галичина».
“У божевільні кожен міг говорити все, що спаде йому на голову, наче в парламенті”.
“Військово-юридичний апарат був чудовий. Такий судовий апарат є у кожної держави, що стоїть перед загальним політичним, економічним і моральним крахом”.
“Коротше кажучи, - сказав Швейк, - ваша справа погана, але втрачати надії не слід, - як казав циган Янечек в Пльзені, коли тисяча вісімсот сімдесят дев'ятого року його засудили до повішення за вбивство двох людей з метою пограбування”.
"Ви мене ще не знаєте, але горе вам, як пізнаєте".
Підпоручик Дуб.
Сюжет
Колишній чеський солдат Австро-Угорської Імперії, комісований за станом здоров'я, оскільки був визнаний поважною військово-медичною комісією ідіотом, нині Йозеф Швейк заробляє продажем чистокровних собак, яким особисто пише родоводи на бланках з магазину канцтоварів.
І жив би собі далі Швейк безтурботним життям звичайної людини, ходив до шинку, розповідав би свої дивовижні історії, продавав песиків, розміром з молодого теляти, але грянула війна!
Ні, не подумайте, бравий вояка Швейк - це не який-небудь вам симулянт, зовсім ні! Він всією душею рветься на фронт! Швейку не страшні будь-які випробування.
Але перш ніж туди потрапити, де наш Швейк тільки не побував: був він і в психіатричній лікарні, і в тюрмах, і в лазаретах, працював денщиком у фельдкурата, і був обвинуваченим у шпигунстві на користь росіян. Добрався наш бравий вояка і до фронту, де в чині ординарця одинадцятої маршової роти потрапив на війну.
Але хіба вистачить такого опису, щоб розповісти про все добро і зло, які випали на долю Швейка. Насмілююсь доповісти - ні, не вистачить! Адже стільки всього ще потрібно сказати про брата Швейка, колишнього вчителя гімназії, про пані Міллерову, про муляра Млічко з Дейвіце, про підпоручика Дуба, та багатьох-багатьох інших персонажів! Адже буде вкрай несправедливо, якщо про них не згадати бодай словечком. Тому ви просто зобов'язані прочитати цю неймовірну, повчальну і дуже смішну історію.
Рецензія
“Пригоди бравого вояка Швейка” — незакінчений сатиричний роман знаменитого чеського письменника Ярослава Гашека, який охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час Першої світової війни.
Гашек, який сам служив в Червоній Армії на Східному фронті в 1918-1920 роках, написав три частини роману в період з 1920 по 1921 роки, і почав четверту, але не встиг її дописати навіть до середини. Письменник помер 3 січня 1923 року. Продовження роману — «Пригоди бравого вояки Швейка в російському полоні» — написав вже чеський журналіст Карел Ванєк.
У своєму романі Гашек чудово демонструє, що Швейку ця безглузда і нікчемна війна була абсолютно не потрібна.
Під час його мандрів по ланцюжку різних установ: на службі денщиком, поїздці з маршовою ротою по всій країні, - автор виводить на сторінки всіх яскравих типажів тодішньої Імперії, висміюючи бюрократів, чиновників, ура-патріотів, шовіністів і просто почесних ідіотів всіх чинів і рангів.
Практично весь роман Гашека - це невичерпне джерело прекрасного гумору, тонкої іронії, гротеску, забавних пригод і розкішних персонажів. Цей твір можна читати і цитувати безкінечно — настільки він чудовий.
Сама постать Швейка - людини добродушної, веселої і оптимістичної, якого всі вважають ідіотом, - це стержень, на якому будується весь роман і світовідчуття того часу. Через що тільки йому, простому торговцю собаками і людині з ревматизмом, довелося пройти. І арешти, і божевільню, і службу у двох панів, армію, фронт, потім він ще й примудрився в полон потрапити до власної армії, бо його прийняли за шпигуна.
А навколо нього стільки персонажів, стільки сміховинних історій з життя, що ти читаєш і насолоджуєшся. Тут і розпусник-фельдкурат Отто Кац, і лейтинант Лукаш, дурний і прісний поручик Дуб, ненажера Балоун, кухар-окультист Юрайда і безліч інших, не менш розкішних персонажів.
Треба сказати, що почуття гумору в Гашека абсолютно неперевершене. Книга рясніє епізодами, над якими я реготав майже до сліз:
- історія з портретом найяснішого цісаря;
- перебування Швейка у божевільні;
- історія з консервами;
- розмови Швейка по телефону з обер-лейтенантом;
- сон кадета Біглера і його розмова з Богом;
- історія з куркою пана Іштвана;
- перебування Швейка у ешелоні російських полонених і т.д.
Незважаючи на чималу тривалість роману (там два томи), книги шалено динамічні і читаються надзвичайно швидко. Відірватися від них практично неможливо.
Резюмую. “Пригоди бравого вояка Швейка” - це справжній шедевр і золота класика світової літератури. Я вважаю, що ця весела і жива, миролюбна і антивоєнна, сатирична і гротескна, оптимістична і дуже смішна книга ніколи не втратить своєї актуальності. Гадаю, що за життя її повинен прочитати кожен.
P.S. До речі, на сайті "Гуртом" є аудіокнига у неперевершеному озвученні Василя Мазура. Можете послухати - озвучення просто чудесне!
***
| Оцінки за п'ятибальною шкалою |
| Читабельність |
5+ |
| Авторський стиль |
5+ |
| Сюжет |
5+ |
| Загальна оцінка |
5+ |
| Резюме |
шедевр на всі часи |
| Чи варто читати |
неодмінно |
Лінки по темі:
"Пригоди бравого вояки Швейка" в перекладі Масляка
"Пригоди бравого вояки Швейка" в перекладі Івана Лучука
"Пригоди бравого вояки Швейка" на сайті "Гуртом"
Читайте також:
«Бойня номер п'ять, або дитячий хрестовий похід»
«Володар мух»
«451 градус за Фаренгейтом»
