Роман “Парфуми: Історія одного вбивці” (Das Parfum. Die Geschichte eines Mörders)

Про книгу
Рік: 1985.
Країна: Німеччина.
Жанр: роман.

Мова: німецька, українська.
Кількість сторінок: 288.
Автор: Патрік Зюскінд.

Місце видання: Харків.
Видавництво: "Фоліо".

Оцінка на Goodreads 4/5.
Моя оцінка: 5/5.

Сюжет

Події роману розгортаються в Парижі у ХVIII столітті. Сюжет починається з опису народження головного героя - Жана-Батіста Гренуя.

Народжений в «смердючому» Парижі, потворний і жалюгідний, кинутий матір'ю і відданий в притулок, Гренуй мав дивну особливість - він не мав ніякого запаху. Цей очевидний читачеві контраст з описом смороду міста вже вносить у сприйняття тексту певний дисонанс, інтригує і затягує в подальші перипетії сюжету.

Гренуй росте в злиднях і самотності. Всі його бояться, зневажають і принижують. Він - не такий як всі.

Якось випадково Гренуй виявляє в собі особливий дар - унікальне почуття нюху і ще більш унікальне вміння колекціонувати запахи, яким ще навіть не придумали назви. Джерелами для колекції Гренуя були молоді гарні дівчата, які пахли наче «сама краса», а роздобути їх запах герой міг тільки одним способом - вбивши їх.

Рецензія

Роман Патріка Зюскінда «Парфуми: Історія одного вбивці» був опублікований більше 30 років тому, в 1985 році, і практично відразу став світовим бестселером. Популярність «Парфумів» зростає з кожним роком, а екранізація роману Томом Тиквером ще більше поповнила ряди фанатів «Історії одного вбивці». Роман витримав безліч видань загальним тиражем більше 12 мільйонів екземплярів. Книга перекладена 42-ма мовами світу, включаючи латину.

Сюжет інтригує вже із самого початку. Автор розповідає історію про геніальну, і в той же час огидну людину, буквально з перших рядків акцентує увагу на «царстві запахів», в якому і проявилася вся геніальність і потворність головного героя.

Попри заявлений жанр «Парфуми» - це ніякий не детектив, це витончена психологічна драма. Особиста драма самотньої людини, що перетворила його на справжнє чудовисько, на монстра. Збираючи запахи з краси і молодості вбитих ним дівчат, Гренуй створює парфуми з досконалим ароматом. Вони діють на будь-яку людину як дурман, наркотик, перетворюючи її на раба. А власник таких парфумів відтепер буде мати над нею абсолютну владу.

Але відчуття самотності ніколи не зникне, і Гренуй починає це розуміти. Ніхто не в змозі оцінити глибини його геніальності, і він буде вічно один. Кінець життя героя жахливий, і в той же час передбачуваний: коло замикається.

В романі немало сторінок присвячено опису Франції ХVIII століття. Але на історичний твір це зовсім не схоже. Зюскінд не прив'язує свого героя до конкретного часу, він дає зрозуміти, що такі герої могли існувати в будь-яку епоху.

Літературні критики заходять ще далі самого автора, порівнюючи Гренуя з тиранами ХХ століття (Леніним, Сталіним, Гітлером), результатами абсолютної влади яких стали мільйони людських смертей, або ж навіть з самим антихристом! От до чого може дійти хвора буйна уява критиків.

В звичайних читачів (таких як я) складається двояке враження: в одних Гренуй викликає захоплення, в інших - огиду. Ще іншим його було просто шкода. Тут кожен вирішує за себе, як йому ставитися до головного персонажа. Але одне я знаю напевно — він нікого не залишить байдужим.

Стиль роману вражає своєю різноманітністю. Тут і романтичні нотки, і прихована сатира, і філософський підтекст, і крихта фантастики, і суворий реалізм. Ця суміш дуже гармонійно працює і творить справжні дива.

Твір важко віднести до якоїсь конкретної літературної течії. Втім, любителі класифікацій стандартно позиціонують його як постмодерністський роман. Це, швидше за все, пов'язано з часом написання твору. Але, на мій погляд, класифікувати його немає ніякого сенсу. Можна просто сказати, що це геніальний витвір, і цього буде достатньо.

«Історія одного вбивці» читається на одному подиху. Легкість написання, надзвичайно захоплюючий і оригінальний сюжет, прекрасна мова - все це з головою занурює в книгу, відірватися від якої просто неможливо.

Ефект від прочитання колосальний. Деякі епізоди я перечитував по декілька разів — настільки вони шикарно написані. До речі, другий раз перечитувати “Парфуми” зовсім не нудно. Навпаки — ще більше звертаєш увагу на деталі, на описи ароматів, на ставлення Гренуя до світу, до людей. Ще більше проймаєшся стилістикою твору, його насиченістю, наче ще раз і ще раз вдихаєш дивовижний аромат, і починаєш розуміти його суть.

Я вважаю, що “Парфуми” повинен прочитати кожен. Хоча б один раз. Тому що це насправді унікальний і абсолютно неперевершений роман, який ви ніколи не забудете — це вже я вас запевняю.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Читабельність 5+
Авторський стиль 5+
Сюжет 5+
Загальна оцінка 5+
Резюме геніально
Чи варто читати обов'язково

Лінки по темі:

Ця книга на сайті "Goodreads"
Ця книга на сайті "Гуртом"

Читайте також:

Квіти для Елджернона
Володар мух
Чайка Джонатан Лівінгстон
Дівчина в потягу


21.09.2015 | 580 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Автори
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2018