Роман «Бойня номер п'ять, або дитячий хрестовий похід» (Slaughterhouse-Five, or The Children’s Crusade)

Про книгу
Рік: 1969.
Країна: США.
Жанр: роман.

Мова: англійська, українська
Кількість сторінок: 320.
Автор: Курт Воннегут.

Переклад українською: Володимир та Лідія Діброва.
Місце видання: Львів.
Видавництво: Видавництво Старого Лева.

Оцінка на Goodreads 4/5.
Моя оцінка: 4/5.

Сюжет

Головний герой - американський солдат Біллі Пілігрим - боязкий, дезорієнтований, апатичний і погано навчений американський солдат. У книзі описуються його пригоди на війні і бомбардування Дрездена, яке наклало незмивний відбиток на психічному здоров'ї Біллі.

Треба сказати, що Біллі Пілігрим - доволі дивна людина. Він регулярно здійснює скачки в часі і просторі. В одни момент ми бачимо його в літньому віці, лежачим на ліжку в своєму великому самотньому будинку. У наступну мить ми переносимося в зимову Німеччину часів Другої світової війни, де американські солдати (і Біллі серед них) потрапляють у полон. А ще іншого разу Біллі опиняється на загадковій планеті Тральфамадор, де таємничі прибульці спостерігають за його життям зі свого четвертого виміру.

Рецензія

Перше, що треба сказати про книжку “Бойня номер п'ять” - це невідповідність назви змісту. Особисто в мене «Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей» викликала в уяві картинки найрізноманітніші, які, однак, анітрохи не збігаються з реальним змістом роману. «Бойня» - це книга про бомбардування Дрездена під час Другої світової війни.

Сам автор книги, Курт Воннегут, був очевидцем цих подій. У 1944 році він потрапив в полон під час Арденнскьої контрнаступальної операції німецьких військ і був направлений в Дрезден, де разом з іншими військовополоненими працював на заводі, що виробляв солодовий сироп з вітамінами для вагітних жінок.

13-14 лютого 1945 року він став свідком бомбардування Дрездена авіацією союзницьких військ. Курт Воннегут опинився в числі семи американських військовополонених, які вижили в той день в Дрездені. Полонених на ніч замикали на непрацюючій міський бійні номер 5, а під час бомбардування забирали в підвал, в якому зберігалися м'ясні туші. Справжніх бомбосховищ у місті майже не було, оскільки Дрезден не був стратегічно важливою ціллю. Дивом уникнувши загибелі від своїх же літаків, Воннегут пізнав весь жах війни, коли разом з іншими полоненими йому довелося розбирати руїни і витягувати з-під уламків тисячі трупів.

Друге, що слід зауважити, - всі події, розказані в книзі, подаються в нелінійному порядку і сповнені численних флешбеків. Плюс, Воннегут ввів в повість фантастичний елемент: життя головного героя розглядається крізь призму посттравматичного стресового розладу - синдрому, властивого ветеранам війни, який скалічив сприйняття героєм дійсності. Біллі навчився в інопланетян подорожувати в часі, тому кожен “випадковий” епізод книги є свого роду подорожжю.

Ну і третє. Червоною ниткою роман пронизаний антимілітаристськими (антивоєнними) настроями, де показано безсилля людини перед нескінченним і бездушним світом зла і насильства, страждань і безглуздих жертв. Так, автор вводить тут деякі елементи фантастики, але «Бойня номер п'ять» - це, радше, фантастика соціальна. Причому настільки, що вже й не фантастика зовсім. Тут автор намагається передати свій біль і тривогу за кожного з людей, страх за планету загалом і за нікчемних представників роду людського.

Американські військові тут не зображені “крутими хлопцями”, “бравими вояками”, чи “героями війни”. Плюс, на думку Воннегута, бомбардування Дрездена не було викликано військовою необхідністю. Тому зовсім не дивно, що роман піддався цензурі в США, де був занесений в список «шкідливих» книг і вилучався з бібліотек.

В книзі практично немає описів самого бомбардування, хоча автор постійно про нього згадує. Чому так? Чому автор постійно вдається в опис подій, які мають дотичне відношення до самої трагедії? Тому що на це не можна озиратися. Тому що неможливо залишитися при своєму розумі, переживши або побачивши щось подібне. Це книга про те, що війна - це повністю безглуздий і абсурдний процес, рушійною силою якого не є якісь абстрактні героїчні солдати, а дурні, нікчемні й заплутані діти, які нічого не розуміють. Вони ховаються у своїх фантазіях, хвастощах і всіляких вигадках. І абсолютно неважливо, скільки цим дітям років — на війні дах починає потихеньку їхати, і його треба дуже добре тримати обома руками, що далеко не віднесло.

Насправді сприйняття світу Біллі Пілігримом, головним героєм книги, не таке вже й заплутане, як стверджують. Кожний з нас бродив уламками своєї пам'яті, складаючи по шматочках картину з власного життя.

Відсторонено-апатичне сприйняття світу напівбожевільним Біллі якраз дуже добре показує весь той абсурд війни, через який довелося пройти нещасним солдатам, кинутим в безглуздий хрестовий похід. Кожен рятується, як може - Біллі пощастило, йому відкрили один з головних секретів буття дуже дивні, але доброзичливі інопланетяни. Потрібно всього лише «не звертати уваги на погане і зосереджуватися на хороших хвилинах», адже будь-який з моментів часу існує вічно, і всі ми одночасно живі і мертві, плачем і сміємося..

Книжка «Бойня номер п'ять» насичена моментами і справжніми образами (попри певну свою фантастичність), які зачіпають за живе. Весь жах і дурість війни автор відчуває душею і серцем (адже сам був очевидцем тих жахливих подій), свідомо уникаючи возвеличення і романтизації своїх головних героїв. Тут немає місця пафосу, героїзму, глибоких смислів і дешевих сентиментів. У книзі дуже тісно переплітаються реалізм, фантастика, гротеск, сатира, іронія й елементи божевілля. Але все подано чесно, правдиво, і навіть з гумором, за що Воннегуту честь і хвала.

***

Оцінки за п'ятибальною шкалою
Читабельність 4+
Авторський стиль 4+
Сюжетна лінія 4+
Загальна оцінка 4+
Резюме своєрідно
Чи варто читати цілком можна

Лінки по темі:

Ця книга на сайті Goodreads
Ця книга на сайті "Гуртом"

Читайте також:

"1984"
"451 градус за Фаренгейтом"


25.07.2015 | 852 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Автори
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019