Дочитав "Марсіанина"
27.10.2015 18:10 | рубрика: література

Нарешті дочитав "Марсіанина" Енді Вейра. Це дебютний роман американського письменника, який одразу зробив його популярним.

Сжюет там простенький. Головний герой, американський астронавт НАСА Марк Уотні, через пилову бурю із сильними вітрами залишається сам на Марсі, коли екіпаж «Ареса 3» вимушений був покинути планету.

Всі члени екіпажу подумали, що Марк загинув. Але Марк чудом врятувався. Тепер ботанік та інженер-механік Марк Уотні змушений всіляко імпровізувати, щоб вижити на Марсі, а також якось повідомити НАСА, що з ним все гаразд.

Книга, на мій погляд, відмінна. Єдине, що мені не сподобалося - це деяка її затягнутість. Ну і трохи набридало постійне перенасичення наукових термінів: СО2, Н2О, Н2, О2, ккал/день, всілякі там МСМ, МВМ і т.д. Десь на середині я навіть закинув все це діло читати, але потім, все-таки, дочитав. Було дуже цікаво дізнатися, чим там все закінчиться.

Треба сказати, що "Марсіанин" - книга дуже кінематографічна. Зовсім не дивно, що права на екранізацію були дуже швидко викуплені компанією «Twentieth Century Fox».

В Голлівуді вже зняли однойменний фільм з Меттом Деймоном в головній ролі, який поставив Рідлі Скотт. Я картину обов'язково перегляну, і тоді вже більше розповім про свої враження від книжки, і від екранізації.

Коментарі (0)
Уривок з книги Стівена Джеррарда “Моя історія”
12.09.2015 22:13 | рубрика: література

“Ліверпуль” - моя улюблена команда, за яку я постійно вболіваю. Клуб мені сподобався ще тоді, коли за нього виступав Майкл Оуен. Довгий час я слідкував за “Ліверпулем”. Коли ж у фіналі “Ліги Чемпіонів” 2007 року мерсесайці на чолі з капітаном Джеррардом обіграли “Мілан” в серії післяматчевих пенальті (поступаючись три нуль після першого тайму, і вирівнявши рахунок в другому), я остаточно зрозумів, що серце моє завжди буде належати цьому футбольному клубу. А Джеррард назавжди став моїм улюбленим гравцем (і досі ним є).

Власне, до чого це я. Сьогодні хочу розповісти вам про уривок з книги Великого Гравця, Великого Капітана і Легенди "Ліверпуля", яка називається “Моя історія”. Кусочок тексту був опублікований виданням Daily Mail. Я його вільно переклав. За честь вважаю опублікувати в себе на сайті.

“Декілька європейських клубів дізналися про те, що я залишаю «Ліверпуль» задовго до того, як я оголосив про це офіційно. Перша пропозиція надійшла від «Бешикташа», який на той момент очолював Славен Біліч. «Монако» був наступним - вони теж цікавились моїми послугами. До нас звертався «Парі Сен-Жермен», а Девід Мойес зв'язувався з моїм агентом декілька разів, щоб дізнатися, чи зацікавить мене перспектива виступу в «Сосьєдад».

Мені надходили пропозиції від кількох англійських клубів, але я відразу відмовив їм, бо не хотів грати проти «Ліверпуля». Був інтерес і з боку головного тренера «Тоттенхема» Маурісіо Почеттіно. Мені було приємно знати, що він цінує мене як футболіста. Я був впевнений, що у мене вистачить сил виступати в Прем'єр-лізі ще один-два сезони, але я хотів уникнути непотрібного галасу і не горів бажанням йти в «Тоттенхем». «Парі Сен-Жермен» і «Монако» зробили цікаві пропозиції, але я не хотів грати в єврокубкових матчах на «Енфілді» в якості футболіста іншої команди.

Я плекав великі надії на підписання нового контракту. Я хотів розібратися з цим якомога швидше, щоб знову сконцентруватися на футболі. Брендан Роджерс хотів, щоб я залишився, але пропозиція клубу звучала як: «Час прийшов. Насолоджуйся шістьма місяцями з нами і продовжиш кар'єру десь в іншому місці». Думаю, ця пропозиція була зроблена просто з ввічливості, не більше.

Обговорення нового контракту тривало всього 15 хвилин - дуже короткий час для того, щоб після 27 років поставити остаточну крапку в моїй ліверпульської кар'єрі. Значною мірою це було початком кінця. На той момент мені здалося, що я хотів залишитися в «Ліверпулі» більше, ніж «Ліверпуль» хотів залишити мене. Мені запропонували новий однорічний контракт з 40-відсотковим зменшенням заробітної плати. Бонусна частина вражала, але вона повністю суперечила всьому, що мені розповідав Брендан.

Я не став чіплятися до фінансової складової контракту. Зниження заробітної плати слід було очікувати, тому що у свої 34 я вже не був тим гравцем, який підняв над головою кубок “Ліги Чемпіонів” десятьма роками раніше. Я розумів, що буду отримувати менше ігрового часу, але в той же час я продовжував цінувати свої ігрові якості і вважав, що залишаюся важливою частиною команди.

Я все ще був капітаном, але мене вельми розчарувала пропозиція «Ліверпуля», згідно з якою моя зарплата залежала від якості і кількості виступів. Я думав, що крім гордості за свої виступи і багаторічну любов до «Ліверпуля», мені не потрібно ніякого стимулу, щоб на сто відсотків віддаватися грі за рідний клуб. Дивно, що вони цього не знали.

В ідеалі, «Ліверпуль» міг би запропонувати мені однорічний контракт і можливість ввійти до тренерського штабу Брендана Роджерса. Рік з Бренданом і його помічниками став би для мене безцінним досвідом. Таким гравцям як Райан Гіггз, Філ Невілл і Гаррі Монк подібний шанс був наданий.

Незабаром після пропозиції щодо підписання нового контракту клуб попросив мене знятися в рекламі косметичної компанії Nivea. Було зрозуміло, що я все ще важливий для «Ліверпуля» з комерційної точки зору. Я відмовився. Замість мене знявся Джордан Хендерсон, і коли я побачив цю рекламу по телебаченню, то відчув полегшення. Зйомки в подібній рекламі - абсолютно точно не мій коник. У мене було багато пропозицій знятися в рекламі того чи іншого продукту з оголеним торсом, але я завжди відмовлявся. Можливо, саме тому, на відміну від більшості відомих футболістів, я ніколи не вимагав від «Ліверпуля» грошей за право використовувати мій образ в рекламних цілях.

Я багато разів чув, що гравці вимагають виплат за право використовувати ім'я і образ, але мені здається, що доїти свій клуб таким чином - огидно і неприйнятно. Підписуючи черговий контракт, ти за замовчуванням віддаєш клубу всі пов'язані з тобою права. Ти працюєш на клуб, який платить тобі великі гроші.

Можливо, у випадку з Мессі і Роналду все зовсім інакше, але пропозиція знятися в рекламі Nivea мене абсолютно не зацікавила. За час перебування в «Ліверпулі» я виконав багато комерційних зобов'язань, тому що це було частиною моєї роботи в якості капітана і лідера команди.

Протягом усієї своєї кар'єри я завжди думав тільки про футбол. Гроші, або якісь нечувані рекламні контракти ніколи не були для мене пріоритетом. І в мене не виникло ніяких проблем, коли я зрозумів, що в «Лос-Анджелес Гелаксі» буду отримувати набагато менше, ніж в «Ліверпулі». Саме тому я відхилив шикарну пропозицію від власників одного катарського клубу, які давали мені дворічний контракт з чистою заробітною платою у розмірі 10 мільйонів фунтів. Я вважав, що Катар - не та країна, де буде комфортно мені і моїй родині.

Америка була набагато привабливішою. МЛС дозволив би мені виступати на високому рівні ще кілька років і проводити більше часу з моєю дружиною Алекс і нашими дочками. Я завжди вважав себе професіоналом, тому не хотів переходити в якийсь багатий клуб, бути гравцем запасу і чекати своєї години. Я часто згадував Френка Лемпарда - великого футболіста і приголомшливої людини - який тижнями сидить на лавці «Манчестер Сіті» після того, як він пішов з «Челсі». Я не хотів такої долі для себе, тому що завжди прагнув грати якомога більше.

Переломним моментом став поєдинок “Ліги Чемпіонів” у Мадриді 4 листопада. Тоді мене з голови до ніг накрила ностальгія за матчем п'ятирічної давності [в березні 2009 року], коли ми розгромили «Реал» 4:0 на «Енфілді», а за сумою двох матчів виграли у них 5:0. Домашній розгром «Реала» став одним з найяскравіших європейських матчів у моїй кар'єрі. Зінедін Зідан обсипав мене щедрими компліментами: «Він найкращий у світі. Забудьте про Мессі і Роналду. Джеррард - це Джеррард».

Пам'ятаю, як гравці їхньої команди неквапливо й вальяжно прогулювалися по «Енфілді», впевнено вважаючи, що не залишать від нас каменя на камені. Напередодні матчу одна з мадридських газет вийшла із заголовком на першій шпальті: «Це і є той самий знаменитий «Енфілд»? І що?». Але ми просто знищили їх.

П'ять років потому я відчув справжній шок, коли дізнався, що у виїзному матчі на «Сантьяго Бернабеу» залишаюся на лавці запасних. Ми повинні були грати проти «Челсі» на «Енфілді» у вихідні, і Брендан вирішив, що Балотеллі, Стерлінг, Коутіньйо, Хендерсон і я повинні почати матч проти «Реала» в запасі, тому що йому потрібна була свіжа команда проти «Челсі».

Думаю, той матч став першим дзвіночком швидкого завершення моєї кар'єри в «Ліверпулі». Як я міг продовжувати виступати за «Ліверпуль» ще один рік, знаючи, що в поєдинках такого рівня буду відігравати другорядну роль? Я вийшов на поле в другому таймі. І хоча ми програли з мінімальним рахунком, мене не покидало відчуття, що Брендан здався ще перед матчем. Тоді я зрозумів, що моя кар'єра в «Ліверпулі» вже ніколи не буде колишньою”.

В мене, чесно кажучи, мурашки пробігли по тілу після цього уривку. І дійсно, Джеррард міг би залишитись в клубі, навіть у якості помічника Роджерса, враховуючи скільки він зробив для “Ліверпуля”. Тепер я десь розумію, чому Стіві був таким скупим на емоції під час прощання з клубом після фінального матчу “Прем'єр ліги” Англії.

Коментарі (0)
Найкращі книги 2014 року
02.12.2014 21:59 | рубрика: література

Goodreads прислали лист, у якому рекомендують найкращі книги 2014 року за версією їхнього сайту. Треба буде щось почитати.

Коментарі (0)

Сторінки


Рубрики
Інформація
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2019