Творчість братів Коенів

***

Брати Ітан і Джоел Коени — одні з найбільш самобутніх режисерів сучасності, зі своїм неповторним почерком, які вже встигли заслужили статус культових (хоч я не дуже люблю це слово), фільми яких хочеться переглядати неодноразово.

Брати Коени практично завжди працюють разом: один режисує (Джоел), інший продюсує (Ітан), разом вони пишуть сценарії, разом монтують свої фільми. Практично всі їхні картини викликають широкий резонанс: як серед кінокритиків, так і серед простих глядачів.

Коли мене запитують, чим саме мені подобаються їхні картини, чи якийсь окремо взятий фільм, приміром той же “Великий Лебовські”, досить непросто одразу дати відповідь — чому саме. Доводиться перераховувати багато моментів. От про них і поговоримо.

Зрозуміло, я не ставлю собі за мету описати все багатство кінематографічного світу цих, без сумніву, талановитих і яскравих режисерів, про це можна написати цілу книгу, детально розбираючи кожний їхній фільм.

Також не буду описувати сухі факти їхньої біографії, сімейне життя, досягнення, різноманітні кінематографічні нагороди, всілякі там “Оскари“ і тому подібне. Цю інформацію можна без будь-яких проблем знайти в Інтернеті. Я лише хочу поділитися своїми враженнями і спробувати пояснити, чим саме мені подобаються їхні фільми.

Коени мають свій стиль. В чому він полягає? Це і приховане цитування класиків кіно (Кубрика, Хічкока), дивовижний і завжди вдалий підбір акторів, майстерна режисура, нешаблонність і незаштампованість, оригінальність і деяка абсурдність сюжетних ліній, плюс фірмовий чорний гумор Коенів, який завжди доставляє масу задоволення.

Брати Коени - великі жартівники. Інколи вони можуть влаштувати таку різанину, розчленування, чи іншу веселуху, що просто волосся дибки стає! Однак, вся ця “нестерпна жорстокість” знята з такою порцією хорошого гумору, іронії і сатири, що ніякої огиди не викликає.

Всі герої їхніх фільмів — це завжди прості люди: хороші, чи погані, всі зі своїми звичними і зрозумілими проблемами, але кожний по-своєму симпатичний, забавний і кумедний, навіть коли наганяє страх (вбивця-маніяк Антон Чигур, наприклад, не може не викликати посмішку своєю розкішною зачіскою).

Наступне. Дуже високий рівень постановки. Професіоналізм відчутний практично у кожному кадрі.

Причому Коени не знімають глянцеві, чи пафосні фільми з гламурними персонажами. Хоча стильно і красиво зняти кіно — не проблема. Візьміть, до прикладу, “Перехрестя Міллера” - це один з моїх улюблених їхніх фільмів. Картина просто шикарна: починаючи від постановки, відтворення епохи, костюмів, закінчуючи прекрасною грою акторів.

Як вже згадувалось, Коени дуже добре вміють працювати з акторами. Всі, практично всі без винятку актори, з якими працюють ці чудові режисери, завжди видають такий рівень акторської гри, що ненадивуєшся. Загадковий, наче осінній дощ, Габріель Бірн в “Перехресті Міллера” - взагалі чи не найкраща його роль в кіно, завжди неперевершений Джон Туртурро і Джон Гудман (Уолтер Собчак — це взагалі відпад башки), придуркуватий Бред Пітт в ролі спортсмена, який постійно жує гумку наче Сер Алекс Фергюсон в “Прочитати і спалити”, чи той же Том Хенкс, який чудив щось неймовірне в “The Ladykillers” ("Замочити бабцю"), про неперевершеного старину Чувака у виконанні Джеффа Бріджеса я взагалі мовчу.

Говорять, що Коени в своїх фільмах майже завжди оспівують Америку: кумедну і ледачу (“Великий Лебовські”), жадібну і жорстоку, готову на все, заради грошей (“Фарго”, “Старим тут не місце”), наївну і омріяно романтичну (“Нестерпна жорстокість”), веселу і придуркувату (“Прочитати і спалити”). Однак, такі ж риси характеру з легкістю можна приписати людям будь-якої національності.

Кіно Коенів як хороше вино: повинно настоятися в голові у глядача. Розкривається воно поступово, як кожний наступний ковток вина, з яким все більше і більше вивчаєш насиченість, глибину і смак їхніх фільмів. Згодом деякі моменти смакуєш (читай - прокручуєш в пам'яті) десятками разів, а їхні фільми тягне переглядати знову і знову.

Якби мене попросили коротко розповісти, з яких саме причин мені подобаються картини цих чудових режисерів, я б відповів приблизно в такому дусі.

Насамкінець назву мої найулюбленіші фільми братів Коенів: “Великий Лебовські”, “Перехрестя Міллера” і “Замочити бабцю”.

P.S. В якості бонусу кумедна карикатура, яку я випадково знайшов в Інтернеті.


30.07.2014 | 166 | Коментарі (0)

Поділитись

Сторінки


Найпопулярніше (Top-10)
Інформація
Реклама
Лічильники
(c) Всі права застережено, 2017